Так склалося, що моя мама виховувала мене сама, важко працювала, щоб я могла ні в чому собі не відмовляти. Спочатку ми винаймали малесеньку квартиру, а після смерті бабусі, у спадок нам дісталась двокімнатка. Коли мені виповнилось 15, мама поїхала на заробітки в Італію аж на 10 років. Вона з тих жінок, які дбають про всіх, але тільки не про себе. Тому я завжди мріяла віддячитись за її працю.
Мама подарувала мені неймовірно гарне весілля, про яке я могла лише мріяти, тому після одруження я благала її більше не їхати до Італії. Шкода, що вона мене не послухала — повернулась на роботу, аби заробити ще нам на квартиру. Щомісяця присилала кошти, проте ми також без діла не сиділи — на життя собі заробляли, а мамині гроші відкладали.
Нещодавно ми помітили, що у мами склалися гарні стосунки з батьком мого чоловіка. Оскільки він давно вже став вдівцем, було б добре, якби моя мама і свекор зійшлися. Вони часто телефонували одне до одного та планували зустрічі в Україні. І от нарешті це сталося — найрідніша завершила усі свої робочі справи в Італії та назавжди повернулась додому. Проте тут на неї чекав сюрприз.
– Мамо, ми купили для тебе квартиру!
– Як купили? За які гроші? – збентежено запитала мама.
– Гроші, які ти пересилала, ми не витрачали, і зараз якраз змогли
купити на них квартиру. Ми хотіли, щоб ти нарешті відчула, як це, коли
не лише ти про когось дбаєш, а коли дбають про тебе.
– Діти мої дорогі! Дякую вам! – зі сльозами на очах промовила вона.
Тепер моя мама нарешті щаслива, а разом з нею щаслива і я. Вона вийшла заміж вдруге, за мого свекра, у віці 65 років. Має власне житло, у якому завжди радо чекає нас та няньчить онуків.