Альона щиро не розуміла в чоловіка цієї характерної риси – зайвої вимогливості. «Ти винна», «Ти просто зобов’язана», «Тобі треба»… Строго кажучи, Альона йому взагалі нічого не винна, а його мамі, Поліні Олексіївні, тим більше. Чоловік що думає, одружившись з Альоною, він отримав персональну служницю замість супутниці життя? Адже сім’я – це коли всі разом, на радість, сум, у будь-яких ситуаціях. Але насправді виходило зовсім інакше. Альона всім має допомогти, а Кирило буде в офісі чай пити.
Альона виросла у звичайнісінькій сім’ї. Тато працював інженером на підприємстві, мама працювала методистом у дитячому садку. У дитинстві Альона остаточно не розуміла, чим займалися батьки. Мама щось намагалася пояснити їй, але куди там. На другому реченні дівчинка занудьгувала і вирушила ляльок годувати – за розкладом у них обід.
Бабуся Марина, батькова мама, завжди говорила, що людина має займатися чимось зрозумілим. Ось вона – кухар у кафе «Зоряне». Що це означає? Це означає, що бабуся та салат із трьох інгредієнтів такий зварганить, що за вуха не відтягнути, і картоплю посмажить з апетитною скоринкою, а якщо їй дати шматок м’яса – одразу Новий рік, навіть якщо на вулиці квітень.
А мама дуже хороша, але займається незрозуміло чим. До речі, готувати мама теж не дуже добре вміла. Натомість мама майстерно шила, писала вірші та смішно показувала Аллу Пугачову. У неї навіть спеціальна перука була для цих цілей.
Альона як зараз пам’ятає, як мама в образі Пугачової на ювілеї батька так вжилася в роль, що персонал ресторану, де проходило свято, шепотіли:
— Ось гуляють! Сама Пугачова у них виступає… Солідні люди.
Альона це своїми вухами чула, коли йшла коридорчиком, у гардероб. Вона в кишені свою хустинку забула.
Саме бабуся свого часу порадила Альоні стати лікарем:
— Лікарі, онучко, люди шановні. Перед ними всі рівні, директори та двірники. Тож не сумнівайся, сміливо йди в медицину, вірний шматок хліба.
Батьки були не проти, лікарем, то лікарем. Альона закінчила школу, вступила до медичного ВНЗ. Саме проживання у студентському гуртожитку навчило її робити косметичні ремонти. Сусідка по кімнаті Ірка якось запропонувала їй:
— Слухай, я домовилася з комендантом, нам дозволили шпалери переклеїти. Навіщо? Та ти на стіни уважно подивися. Хіба що не газетою обклеєно. Це в мене плакат Шатунова дірку зачиняє на стіні, а що в тебе? Хлопчиків соромно запросити.
У цьому вся Ірка. Хоч у неї замість лекцій хлопчики, але мислить вона правильно. Хлам з дому кочує в душу, як то кажуть. Ремонт, так ремонт. Іркін батько, вона жила в сусідньому місті, розчулився. Він привіз дуже гарні шпалери, нові плінтуси і навіть лінолеум. Навіть пожартував:
— У вас дівчата, буде президентський люкс. Дивіться, щоб комендант кімнату собі не забрала.
Цього, звичайно, не сталося, але ремонт удалося зробити царський. Особливо Альоні сподобалося, як ліг лінолеум. Ірка її підтримала:
— Та що ми з тобою вчепилися в імунотерапію та фармакологію? Це ж нудно. Ось шпалери ляпати – це так. Та й гроші можна шабашити, мама не журись.
Це вона знову так жартує. Альона підтримала жарт гумору:
— Начальника! Альона дуже їсити хоче.
Подруги розреготалися і вирушили до кафе – кави випити, знатний ремонт відзначити. Минув час, Альона тепер не просто Альона, а Альона Сергіївна. Вона працює терапевтом у міській поліклініці.
За час роботи Альона різних пацієнтів бачила, але цей був особливим. Коли хлопець увійшов до кабінету, серце дівчини забилося частіше. Хто знає, може задуха в кабінеті далася взнаки, може і щось інше. Хлопець ледве присів на стілець.
— На що скаржитесь? — ввічливо спитала його Альона.
— Заснути вночі не можу, — відповів хлопець. — Я у рекламному агентстві працюю, у креативному відділі. За цілий день такий мозковий штурм в офісі, що голова кругом іде. Одним потрібно салон квітів піднести так, щоб було романтично, але в той же час встромити у високий стиль знижку на троянди в 30 відсотків. Інші поросят, щоб я для м’ясного магазину свині приліпив хрюшці білі зуби!
Альона собі уявила свиню, що посміхається із рекламного плаката. Так, завдання у рекламників непрості.
— Я не хочу, щоб ви користувалися якимись важкими засобами. Вони волають звикання, — відповіла Альона. – Знаєте що? Ви візьміть за правило гуляти перед сном близько години не більше. Потім контрастний душ, він також стимулює сон. Власне, ось і все. Істина десь поруч.
— А якщо я попрошу вас скласти мені компанію під час прогулянок? Чи не відмовите? — у лоб запитав хлопець.
Пропозиція була настільки несподіваною, що Альона навіть здивувалася. Хоча чому ні? Вона дівчина самотня, хлопець симпатичний, чому не прогулятися з таким кавалером? Домовилися зустрітися рівно о 20.00 у парку відпочинку. Кирило, так звали хлопця, з’явився з букетом чудових троянд. Він відразу почав жартувати:
— Це мені салон квітів за роботу премію виписав, ось я й вирішив…
— А потім що? Магазин м’яса ковбасою бонус видасть? — пожартувала Альона, але квіти з задоволенням прийняла.
Вони неквапливо йшли парком. Кирило розповів, що родом він із села, але завжди прагнув вибратися до міста:
— Я не маю таланту ні до грядок, ні до дров,— розповів хлопець. — Батьки вічно мене брали з собою в ліс, гриби там, ягоди. Так я спеціально в театральний гурток записався при клубі, щоб ухилятися. Ну не люблю я сільського життя, місто – моя стихія.
Альона чудово його розуміла. Їй самій не дуже подобалося сільське життя, хоча кілька днів відпочити на природі – це чудово.
Так, непомітно, щодня, молоді люди дуже зблизилися. Батькам Альонии хлопець припав до душі, симпатичний, дотепний, привабливий. З мамою майбутнього чоловіка Альона теж порозумілася. Вона працювала на сільській пошті і справляла враження цілком адекватної, харизматичної жінки. Батько хлопця «пішов» минулого року, відвідати його на цвинтарі. Незабаром зіграли веселе весілля.
Жили молоді люди у квартирі бабусі Альони. Тієї самої, що порадила колись медицину вибрати. Вона перебралася до сестри до В’ятки, вважаючи, що молодим квартира потрібніша.
Все б нічого в їхньому тихому сімейному житті, але дуже вже любив Кирило все перекладати на Альонині плечі. Він, бачите, «мізки штурмує». Потрібно взуттєвий салон гарно піднести, щоб усі кинулися за обновками.
АЛьона за підсумком особисто керувала бригадою вантажників, коли молода родина замовила новий гарнітур, стояла над душею у сантехніків, коли вони змінювали труби, займалася зміною пластикових вікон. Чоловік повертався додому і задоволено говорив:
— Краса! Ти в мене природжений майстер на всі руки.
Це означало те, що дружина на прийомі встигне побувати, і в ЖЕК змотатися, і вечерю приготувати. У Кирила ж мізки штурмуються. Саме цей «штурмовик» і заявив Альоні якось:
— Слухай мені сьогодні мама подзвонила. Тобі від неї привіт, до речі. Пам’ятаєш, ти розповідала ту кумедну історію про ремонт у гуртожитку? Ну коли студенткою була?
Альона насторожилася. Рекламник продовжив:
— Мама скаржиться, що будинок зовсім похмурий став. Гостей соромно запросити. Я був минулого місяця, так і є. Їй допомогти треба із ремонтом, це чиста «косметика». За два дні впораєтеся. Зрозумій, Альонко, ти повинна їй допомогти.
Чоловік зробив акцент на слово “повинна”. Альоні це дуже не сподобалося. Знову вона винна комусь? Вона вирішила оскаржити думку чоловіка:
— Повинна, кажеш? А я повинна твоїй двоюрідній сестрі діставати довідку до школи? А про натяжні стелі також забув? Я мала їх проконтролювати, пам’ятаєш? Таких «повинна» в мене ціла пачка.
— У мене контракти зриваються, — насупився Кирило. — Це тобі не твої градусники…
Ці слова боляче зачепили Альону. Градусники … Та якби тільки вони … Чоловік зовсім не хоче брати участь у вирішенні побутових завдань, живе на всьому готовому. Вона обіцяла подумати і поїхала до мами, тиск міряти.
— Ти повинна допомогти з ремонтом моїй мамі – Попросив мене чоловік
— Мам, знову він на шию сів, ніжки звісив. Як бути? – скаржилася Альона матері.
Мама трохи подумала і сказала:
— Альонка, ну чого тобі варте? Підлаштуєшся під свій графік і все. А на зиму вам бонус у вигляді варення та огірків. Що, погано хіба? Поліна такі грузді маринує, мммм.
Мама замріяно закотила очі. Альона зітхнула:
— Це заради Кирила, а не заради якихось груздів. Добре, допоможу свекрусі.
Альона випросила на тиждень лише ранкові прийоми, щоб після них можна було їхати до села, вона знаходилася недалеко, рейсовий автобус ходив щогодини. Там вона розвинула найбурхливішу діяльність. На свій смак обрала шпалери, замовила модні пластикові вікна, проконтролювала їхню установку. Підлога була застелена чудовим лінолеумом, навіть фасад і паркан був пофарбований турботливими руками Альони.
Одного дня пролунав телефонний дзвінок. Це була Галя, колега про роботі:
— Альон, довго ти там ще БАМ будуватимеш?
— А що? – Не зрозуміла жінка. — Я ж із ранку працюю, у мене договір.
— Був договір та сплив. Скаргу на тебе пишуть решта. Вони теж хочуть зранку вести прийоми і це слушно, як я вважаю. Тож згортай там діяльність. Інакше пиши заяву, я попередила тебе.
Альона зрозуміла, нею незадоволені. Потрібно повертатися до звичайного ритму роботи – ранок/день. Інакше точно удачі не бачити. Завідуюча гарна жінка, увійшла до становища, вибачила. Все обійшлося, як то кажуть, малою кров’ю.
Залишилося лише привітати Поліну з новосіллям та й усе, можна повертатися до звичного ритму життя. За кілька тижнів, коли Альона розгрібла всі завдання на роботі, вона вирішила сходити до Поліни в гості. Альона купила найсмачніший торт, пачку класичного зеленого чаю та поїхала вітати Поліну Олексіївну.
Біля воріт будинку стояла якась «Газель», вантажники тягали меблі. “Яка ж молодець”, – подумала Альона. «Ще й меблі нові замовили».
Вона рішуче увійшла в хвіртку, з тортом наперевес, коли її окрикнули:
— Стривайте, а ви куди?
— Як це куди? – Не зрозуміла Альона. — До Поліни Олексіївни, моєї свекрухи.
Хлопець серйозно запитав:
— Це Зайцева, якщо не помиляюсь?
— Вона, – відповіла Альона і насторожилася.
— Так немає тут більше таких, – сказала супутниця хлопця, конопата дівчина. — Поліна Олексіївна нам цей будинок продала ще вчора. А взагалі, договір давно був. Як тільки будинок у пристойний вигляд приведе – одразу й оплата. Місця тут гарні, правда? А ви хто їй?
— Та схоже, що пусте місце, — пробурмотіла Альона. Вона сунула пакет із чаєм та торт здивованим молодим людям. — Вітаю вас із новосіллям, щастя вам!
До міста Альона летіла, як розлючена орлиця. Вона відразу зайшла в офіс Кирила, викликала його на розмову:
— Мабуть, значить? Я там як Попелюшка орю, шпалери клею, лінолеум кладу, а твоя матуся з дому просто цукерку робить? Це ж у ціні його збільшить! Це нечесно, Кирило! Я трохи з роботи не вилетіла, а ви…
Від образи вона не могла підібрати слова. Кирило почав розуміти, що сталося. Він відразу набрав мамі:
— Привіт, мамо. А ти де зараз? З Альоною чай п’єте? Чудово … А можна мені її почути? Чому не можна? Ах, вийшла? А куди? То я тобі скажу, куди, мамо. До мене до офісу. Що взагалі відбувається?
З трубки почулися голосіння. Аферу було розкрито. Кирило відразу записав нову адресу матері, вони виїхали до неї. Поліна, бліда сиділа на кухні невеликої «однушки» і тремтіла від сліз. І де були ті сльози, коли вона так філігранно «зачісувала» невістку?
— Біс поплутав… Що я в житті бачила окрім пошти? Сусідка підказала, ти будинок відремонтуй, продаш дорожче. Купи собі квартирку, а на різницю в санаторії відпочинь, от я й вирішила Альну попросити, — схлипнула Поліна.
— Обдурити, ви хотіли сказати? – ехидно сказала Альона. — У вас взагалі є совість?
Поліна мовчала, сказати їй не було чого. Альона сказала повільно:
— Це щастя, що мене через вас мало не вигнали з роботи. Ось точно, не роби добра, не отримаєш зла. Чи можна ваш телефон?
— Навіщо? – Не зрозуміла Поліна, але простягла трубку.
Альона знайшла свій контакт та видалила його.
— Все, тепер я вас видалила зі свого життя, постарайтеся мене більше не турбувати, Кириле, я чекаю на тебе в машині, — Альона вийшла з-за столу.
Чоловік мовчки пішов за нею. Йому було нудно дивитись на матір. З того часу вони не спілкуються. Щоб хоч якось загладити провину перед собою та матір’ю, Кирило купив дружині путівку на море, хай відійде від стресу. У цей час він встановить теплу підлогу і сам все проконтролює.