Прокинулася Оксана з сильним головним болем та опухлим обличчям. Вчора увечері жінка проплакала кілька годин. Вони з чоловіком вперше сварилися. Причиною сварки стала свекруха, вірніше, її манера безпардонно залазити в чуже життя. До скандалу Оксана неодноразово просила чоловіка пояснити матері, що вони вже дорослі люди і самі вирішать, як вчинити у тій чи іншій ситуації.
Нагадувала, що вона вагітна, вже у першому триместрі лежала двічі на збереженні. Їй не можна хвилюватися, а свекруха, начебто навмисно, виводить її з себе.
Віталій тільки знизував плечима. Чоловік вважав, що мати таким чином піклується про невістку. Холодне ставлення Оксани до матері його ображало:
— Оксано, ну що ти як маленька? Адже мама намагається для нас з тобою. Що поганого в тому, що через все місто вона везла тобі сумки з продуктами? Готувала весь ранок, тобі, між іншим, намагалася полегшити життя! Не доведеться тобі тепер біля плити скакати.
— Віталіку, я нічого проти не говорю. Я навіть певною мірою вдячна твоїй мамі. Ти взагалі бачив, що вона привезла?
— Бачив. І борщ, і тушковані овочі, і салат. Два різні, між іншим.
— Пробував?
— Ні, ще не встиг.
— Там у кожній страві — купа болгарського перцю. Один салат – тільки з перцю та огірків. У першій страві – перець, у другій – теж! Віталік, не думай, я не перебираю. Ти ж знаєш, що не їм я цей овоч. З дитинства ненавиджу. Тож вибач, я фізично не зможу спробувати те, що приготувала Інна Федорівна.
— А мама каже, що борщ без болгарського перцю це не борщ. Не хочеш – не їж.
— Добре. А волоські горіхи? У мене на них алергія. Твоя мама чудово про це знає і все одно поклала до другого салату. Мені просто цікаво: вона спеціально готує тільки тобі чи намагається мені якось нашкодити? Інна Федорівна сподівалася, що я не помічу горіхи?
— Оксано, припини говорити дурниці. Мама дбає про тебе, переживає. Не хочеш їсти її їжу – не їж. Я сам все з’їм із задоволенням.
Після скандалу вона не розмовляла із чоловіком два дні. Зважаючи на те, що Інна Федорівна на третій день знову заявилася до них у гості без попередження, Віталік нічого їй не казав. Свекруха з порога почала голосити:
— Ой-ой-ой, Оксано, ти зовсім погано виглядаєш! Бліда якась. Давай швидку викличемо?
— Навіщо, Інно Федорівно? Я почуваю себе добре. Я навіть сказала б, чудово.
— Я ж бачу, що щось із тобою не гаразд! Ой, на обличчі судинна сітка вилізла. У тебе що, тиск?
— Інно Федорівно, не хвилюйтесь, будь ласка. Зі мною все добре. Ходімо краще чай пити. Я зранку ще не снідала.
— Як не снідала? Ти що, з глузду з’їхала? Ти мого внука в утробі вирішила голодом заморити? Насамперед, як прокидаєшся — ситно їж! Обов’язково молочна каша з натуральним вершковим маслом, бутерброд. Хочеш, я тобі червону рибку привезу? Говорять, вона під час вагітності дуже корисна.
— Інно Федорівно, зараз дев’ята ранку. Я просто не встигла приготувати сніданок. Ходімо на кухню.
Оксана помічала, що після візиту свекрухи вона справді починала почуватися погано
Інна Федорівна постійно знаходила у невістки якісь недоліки: то надто бліда, то надто гаряча, то для свого терміну дуже худа. Оксана дуже втомилася. Їй часом здавалося, що Інна Федорівна – енергетичний вампір. І приходить до неї в гості вона спеціально, щоб підживитись енергією.
Напевно, Інна Федорівна все ж таки була іпохондриком. Хвороби жінка вишукувала не лише у оточуючих, а й у себе.
Від Інни Федорівни стогнала вся поліклініка: раз на тиждень жінка ходила лікарями. Вона лаялася з фахівцями, вимагала повного обстеження, загрожувала скаргами до Міністерства охорони здоров’я, що її не хочуть лікувати. Віталік чудово знав про цю «особливість» матері, але нічого їй не казав. Чоловік вважав, що мамі просто нудно. Вона на пенсії і таким чином розважає себе.
У Оксани гарна знайома, Юлія, працювала медсестрою за терапевта. Щоразу після візиту Інни Федорівни ввечері вона дзвонила і розповідала пікантні подробиці:
— Сьогодні знову твоя свекруха приходила. Вимотала весь поверх!
— Так? Що цього разу?
— Вимагала, щоби їй терміново провели МРТ. Скаржилась на мігрень.
— А ви що?
— Нічого. Лідія Геннадіївна порадила їй звернутися до приватної клініки. Довірливо так нашиптала, що у міській лікарні вже обладнання старе, а фахівці, навпаки, нові. Недосвідчені. Оксанг, навіщо вона це робить?
— Зайнятися їй нема чим, Юль. Нудно, мабуть, їй. Вона майже щодня до мене ходить і сидить по півдня.
— Хоча про що я? У нас кожна п’ята пацієнтка перед- та пенсійного віку така сама. Приходять, щоб посидіти в черзі, посваритися і вкотре привернути до себе увагу.
Після кожного візиту до невістки жінка дзвонила синові та починала роздавати йому вказівки. Як правило, це відбувалося увечері, коли Віталік уже був удома. Чоловік на вимогу матері ставив дзвінок на гучний зв’язок, щоб Оксана також слухала рекомендації:
— Синочку, негайно перевір холодильник! Я сьогодні прочитала, що ці ваші йогурти, які Оксана їсть щодня, — ненатуральні! Їх роблять із молочних відходів! Ти навіть не уявляєш, що там у складі: і барвники, і консерванти шкідливі. Негайно викинь усі упаковки! Я завтра рано-вранці з’їжджу на ринок і куплю все свіже, натуральне у фермерів.
— Добре, мамо, я все зроблю.
— Не дозволяй Оксані допізна дивитись телевізор. І за комп’ютером нехай не сидить. Від цих приладів випромінювання шкідливе.
— Гаразд, мамо, я все зрозумів.
До таких прохань Віталік серйозно не ставився. Він погоджувався з усім, що вона каже, клав трубку і посміхався:
— Все ж таки дарма я маму навчив інтернетом користуватися. І придбання ноутбука для неї також було великою помилкою. Хоча вона таку нісенітницю й у телевізорі побачить.
Оксана не раз просила чоловіка обмежити її спілкування зі свекрухою. Віталік ніколи не сприймав прохання подружжя всерйоз. А даремно. Справа одного разу мало не дійшла до розлучення. Після великого скандалу Оксана твердо вирішила, що більше з цим чоловіком вона не житиме, оскільки він не здатний захистити її від нападок власної матері.
Рано-вранці в суботу пролунав дзвінок у двері.
Віталік спав. Оксана від гучного звуку прокинулася і пішла відчиняти. До передпокою влетіла Інна Федорівна з кількома туго набитими пакетами.
— Як добре, що ти не спиш! Я ще їхала і думала, чи не розбуджу вас. А Віталік де?
— Спить він. Тиждень важкий видався. Хочу, щоби нормально у вихідні відпочив. Ходімо, Інно Федорівно, до вітальні. Я дивлюся, ви до нас із подарунками?
— А як же, із подарунками! Я позавчора на дачу їздила, речі, які залишилися від Віталіка, все перебрала. Випрала їх, випрасувала. Уявляєш, новий порошок купила! Такий гарний, плями з одягу всі відіправ.
— Зачекайте, Інно Федорівно. А навіщо нам речі Віталіка? Якщо вони лежали на дачі, значить, він їх більше не носитиме.
— То це дитячі речі! Я все дбайливо зберігала. Деякий одяг, правда, давала подругам, але вони мені все повернули. На горищі ще ліжечко стоїть в ідеальному стані!
— Інно Федорівно, я не хочу вас ображати, але зрозумійте мене правильно. У нас із Віталіком перший син. Хотілося б, щоб малюк носив лише нові речі. Зараз у продажу стільки всього гарного! Речі ваші зберігалися понад тридцять п’ять років. Вони занепали давно.
— Я не зрозумію, Оксано, на що ти натякаєш? Ти відмовляєшся брати речі, які я пропоную?
Оксана видихнула, набралася сміливості і сказала прямо:
— Так, відмовляюсь! Я не хочу, щоб моя дитина доношувала за своїм батьком речі. Ми можемо купити синові все нове! Скажіть, навіщо мені повзунки та сорочечки, які носив не тільки мій чоловік, а й діти ваших подруг?
— Яке нахабство та безсовісність! Я стільки сил та часу витрачаю, щоб життя тобі спростити! Думаю, дай речі з дачі переберу, гроші синочку з невісткою зекономлю. А вона, бач, горда! Старе їй не потрібне. Що, у багатій родині зросла? Ні. Ти й батьків своїх не знаєш. Хто тебе так погано виховав? Напівшалена бабка! Як тільки син міг взагалі на тобі одружитися? Та й я засліпила, мабуть, коли йому це дозволяла!
— Не смійте так говорити про моїх батьків! Вони в аварії загинули не з вини, пристойними людьми були! І бабуся моя, світла їй пам’ять, мене в люди вивела! Хай бог вас покарає за такі слова! Відтепер я вас бачити не хочу. Щоб вашої ноги тут не було! Ніколи!
На крик вискочив Віталік. Він підвівся між двома жінками і спробував загладити скандал:
— Ви що лаятись почали з самого ранку? Ану, припиніть! Бракувало ще пліток від сусідів. Що ви знову не поділили?
Оксана, не слухаючи чоловіка, голосно крикнула:
— Ідіть звідси, щоб духу більше вашого в моєму домі не було! Досить, натерпілася. Скільки я вислухуватиму це? Над вами все місто сміється! Ви подивіться, як ви поводитесь.
— Що?! Хто з мене сміється?
— Так абсолютно всі! Ви навіть не уявляєте, що про вас думають лікарі та медсестри у поліклініці. Ви ж ходите туди щотижня, дієте людям на нерви, випрошуєте увагу до себе. Все, мій терпець урвався. Ідіть і більше не повертайтеся!
Інна Федорівна заверещала:
— Що ж це робиться? Виганяють із дому власного сина! Віталю, ти чому мовчиш? Ти чому дозволяєш так поводитися зі своєю матір’ю? Ти мусиш мене захищати!
Чоловік, наче почувши заклик до дії, накинувся на дружину:
— Ти що собі дозволяєш? Оксано, хто тобі дав право гнати мою матір із моєї квартири?! Якщо я захочу, то мама тут оселиться. Ти зрозуміла мене?
— Хочу нагадати, що купували цю квартиру ми. І грошей я давала рівно половину. Розділили ми її порівну. Я маю право обирати гостей. Це моє останнє слово: або твоя мати кардинально змінює свою поведінку і перестає приходити сюди без запрошення, або розлучення і поділ майна. Грошей, які я виручу із продажу цієї квартири, мені вистачить на однокімнатну.
Віталік раптом серйозно злякався. Чоловік зрозумів, що дружина не жартує. Намагаючись згладити конфлікт, він практично силою витягнув матір із квартири.
— Мамо, припини цей noтвopнuй скандал! Поїхали, я відвезу тебе додому. Тобі та Оксані треба охолонути. Ви що влаштували? Дві дорослі жінки! Гаразд, Оксана вагітна, гормони пустують. А ти? Мудра жінка, без п’яти хвилин бабуся! Кому справді потрібні ці старі речі, що пропахли нафталіном? Я тобі кілька років поспіль кажу: спали ти їх, не знадобляться вони більше! Або пусти на ганчірки.
Інна Федорівна, зрозумівши, що в цьому конфлікті син не на її боці, картинно заплакала. Жінка оголосила Віталіку, що тепер жодного спілкування не буде. Якщо тільки Оксана щиро перед нею не вибачиться.
Віталік парирував:
— Мамо, ти справді переборщуєш! Якщо ти хочеш бачити онука та бувати у нас у гостях, припини нав’язувати свою думку. Я тепер не знаю, чи вдасться зберегти сім’ю. Чула, яку умову висунула Оксана?
Інна Федорівна відповіла:
— Вибирай, синку! Але хочу тобі нагадати, що в тебе одна мати. Жінок може бути декілька, як і дітей, а мене ніхто тобі не замінить!
Провівши матір до дверей її квартири, Віталій попросив поки що не приходити до них у гості. Попереду на чоловіка чекав складний період відновлення відносин з дружиною. Оксана була налаштована рішуче: до приїзду чоловіка вона встигла зібрати більшу частину його речей. Розмовляти з Віталієм відмовилася, пішла до спальні, не забувши замкнути за собою двері. Чоловікові довелося пообіцяти дружині, що мати ніколи більше не прийде до них без запрошення.
Досі свекруха ненавидить свою невістку і не приходить до них, правда її й не звуть. Навіть онука бачила лише один раз у візку, коли син із ним гуляв.
Що ви думаєте про цю історію? Чи правильно вчинила Оксана? Чи можливо Інна Федорівна була права і справді старалася для сина з дружиною? Поділіться своєю думкою в коментарях.