Юля прокинулася від того, що хтось брязкав на кухні посудом. Була субота, вона просто хотіла виспатися, але від цього шуму спати було неможливо.
Юля глянула на будильник. Шість годин ранку. З глузду з’їхати. Чоловік спав поряд, шум на кухні йому відповідно не заважав. Вона накинула халат і пішла на кухню. Так і є. Марія Андріївна на місці.
— Юля, вже ранок, ти чого ноги тягнеш?
Це замість вітання сказала свекруха.
— Рано ж відпочити хотіла! Ви чого так рано?
— Ти, мені ще вказуватимеш, коли я можу до своєї квартири приходити?
— Ну, ви ж її нам купили!
— Купили так, а за порядком хто дивитиметься?
— Ми й будемо.
— Бачу я ваш порядок, посуд не митий, їжі немає, чим синочка мого годуватимеш?
— Він що немовля, щоб його годувати?
— Чоловіка годувати треба, пестити і плекати! Усьому тебе вчити! Навіщо йому така дружина, яка його не доглядає?
Юля вийшла із кухні. Марно про що говорити зі свекрухою, вона завжди має рацію, вона розумніша, ця квартира її, і вона тут господиня. Свекруха лізла у життя молодих постійно. Вона просочувалася як гас у всі щілини. За її словами, Юля все робила не так. Вона злилася на дівчину постійно, і взагалі вважала, що її син гідний кращого, а не якоїсь вискочки!
Юля знову пішла до спальні, день зіпсований, втім як завжди. Олег уже прокинувся, він пройшов на кухню.
— Олежка, на млинців зі сметанкою, як ти любиш.
— Мамуль, твої млинці це пісня, ніколи не їв такої смакоти.
Жінка почала годувати свого сина. Вона була дуже рада, що займає провідну роль у цій сімейній ієрархії.
Юля вийшла, налила собі чай.
— Юль, спробуй млинців маминих. Це так смачно, чому ти так не вмієш?
— Я теж печу тобі млинці.
— Ну Юліє, ну хіба можна порівнювати.
— Ну їж, якщо тобі так смачно.
— Ти не гнівайся, а візьми у мами рецепт, щоб мене балувати.
Як так сталося, що Юля живе із цим чоловіком незрозуміло. Він був геть не такий, коли вони гуляли. І коли пропозицію робив. Квіти, кільце, компліменти, а як він любив, коли Юля готувала, завжди хвалив і просив добавки.
Після одруження його ніби підмінили, він весь час ставив за приклад маму, вона постійно була в них вдома, і пхала носа у всіх їхні справи. Марія Андріївна так і стирчала в них цілий день. Олег був тільки радий, надвечір, коли вона пішла, Юля сказала, що так більше не може. На що чоловік відповів їй.
— Ну Юлечко, мама нас так любить, вона краще знає, як правильно жити. А ти ще молода, просто вчись у мами всьому, що вона знає, і буде чудово.
— Олеже, ти розумієш, що живеш не зі мною, а з мамою ‽
— Ти весь час вигадуєш, йди спати.
Нічого не змінювалось від цих розмов. Олег виявився настільки маминим синочком, що просто жах. Він робив те, що веліла мати, він слухав її, роззявивши рота, свекруха і тільки свекруха вирішувала як їм жити.
На другий вихідний Юля поїхала до подруги, повернулася лише увечері.
На неї дивилися дві пари невдоволених очей.
— Могла б і з чоловіком посидіти, а не бовтатися не зрозуміло де.
— Я не бовталася, у мене вихідний, я можу відпочити?
— Де ти так втомилася, дармаїдко, живеш на всьому готовому! Навіть не готуєш!
— З цим добре справляєтеся ви!
— Хамко, думай з ким розмовляєш!
Олег підскочив до дружини.
— Юлю, вибачся перед мамою!
— Не буду, я не винна!
Вона пішла до спальні. А парочка на кухні ще довго щось обговорювала. На другий день, прийшовши з роботи, Юля побачила свекруху і купу пакетів з речами.
— Що тут відбувається?
— Я, вирішила прибратися у ваших шафах! Там тільки твоє барахло! Для речей Олега нема місця.
— Олег не має шаи!
— А в тебе дві!
— Я жінка!
Юля дивилася на цю жінку і сердилась, вона її реально дістала.
— Я подивилася в тебе багато зайвих речей, я їх поклала в пакети, звільнила місце.
— Ви в своєму розумі?
— Я віднесу їх в соціальний захист, вже пообіцяла, а в цьому пакеті я порізала на ганчірки.
Вона підсунула пакет ногою прямо до Юлі. Дівчина відкрила пакет, і мало не заплакала. Її улюблена спідниця, блузка, дорога хустка, і ще багато речей були тупо порізані на дрібні шматки.
— Ідіть геть з мого будинку!
Юля штовхала свекруху до дверей, вона від сказу, навіть не розуміла, що робиться. Їй хотілося прибити свекруху.
— Це моя квартира!
— Ви нам її подарували! Дайте нам жити спокійно!
— Ви без мене світом підете! З такою невісткою неможливо жити! Бездарність! Економії нуль. Дивись скільки ганчір’я!
Юля вже зачинила двері. Її трясло від цієї жінки. Хотілося просто жити, спокійно, а тут спокоєм не пахло.
Олег прийшов додому незадоволений. Мабуть матуся, вже накрутила йому хвіст, про те, яка у нього зла дружина, і як вона її образила.
— Юля, мама сьогодні у нас наводила лад, виявляється ти стільки грошей витрачаєш на марні речі, жах.
— Це мій одяг!
— З цього дня, я весь свій дохід перераховуватиму мамі, а вона вже вирішить, скільки нам потрібно!
— Ти зі мною живеш чи з мамою?
— Я живу з тобою, але в житті мама розбирається набагато краще за тебе!
— Вона весь одяг мій порізала, це нормально?
— Ну, тут вона погарячкувала трохи.
— Трохи?
— Там дорогі речі! Для чого вона до нас ходить?
— Ну, це вона нам квартиру подарувала.
— І що? Вона має тут жити?
— Юля, заспокойся, все буде добре. Олег спритно пішов від розмов.
Юля не стала більше з ним розмовляти, вона розуміла, що це марно.
— А ще мама питала, коли в неї будуть онуки? Вона так мріє!
— Я ще не готова!
— Може, вже перестанеш пити свої таблетки?
— Олеже, поки ти не поводитимешся як чоловік, про яких дітей може йтися?
— Ось правильно мама каже, ти, напевно, безплідна і просто приховуєш це! Хочеш жити у квартирі, безкоштовно, а нічого для цього не робиш!
Юлю трясло від безсилля та злості. Вона більше так не могла. Маразм цих двох міцнішає з кожним днем. Вона дуже мріяла про сім’ю, але не про таку, де чоловік і свекруха кроку не дають ступити.
Відпустку на море дівчина планувала ще взимку. Вона спеціально відкладатиме гроші, і якщо раптом підвернеться хороша путівка, вони куплять.
Колега по роботі запропонувала раптово недорогий тур до Абхазії. Дуже хороша ціна. Юля зраділа. Якраз вони мають таку суму, ще й на сувеніри вистачить.
Вона в обід поїхала додому по гроші. Пройшовши в кімнату і відкривши скриньку, грошей там не виявила. Її перша думка була, що їх обікрали. Юля набрала чоловіка.
— Олеже, нас обікрали! У нас вкрали скриньку з грошима на відпустку!
— Юля, ніхто нас не обікрав! Я віддав мамі ці гроші. Вона хотіла в санаторій з’їздити і купити новий холодильник.
— Ти з глузду з’їхав? Це наші гроші на відпустку! Ми весь рік відкладали.
— Ми можемо на водосховищі відпочити, а мамі санаторій потрібніе, вона вже не молода, болячки загострилася.
Юля поклала слухавку. Про що ще можна говорити? Ці гроші на відпустку були останньою краплею.
Юля дістала сумки та почала збирати свої речі. Жити із цими людьми вона більше не могла.
Вона кидала свої кофти, спідниці та інший одяг, який значно зменшився після візиту свекрухи.
Дівчина плакала. Вона так мріяла про сім’ю, дітей, вона так була рада, що в них з Олегом є своя квартира. Створювала затишок, але все пішло коту під хвіст. Свекруха не давала їй жити, а син у всьому слухався її. Він ніколи не заступився за дружину. Хоча вона йому дружина, головна людина у житті.
Зібравши речі у велику сумку, вона замкнула двері та вийшла. Більше вона туди не повернеться.
Сівши на лавочку у парку, дівчина задумалася, а куди їй іти. Їхати до батьків далеко, та й засмучувати їх не хотілося. Вона взяла телефон, набрала номер Каті. З Катею вони посварилися, з найкращою подругою посварилися через Олега. Катя казала, що він мамин синок, а Юля не вірила. Олег це старанно приховував до весілля. Вона навіть сказала подрузі, що та їй заздрять. Катя образилася, не пішла на весілля до них, і на прощання сказала: “Ти потім згадаєш мене, що я мала рацію! Якщо що дзвони!”
Зараз був момент, “якщо”. Юля взяла телефон, набрала номер. Катюха відповіла одразу.
— Катя?
— Ну що, хрінова Юлька – шпулька?
— Дуже Кать. Пробач мене.
— Та гаразд, ти ж мені найрідніша. Приїдь. Тільки купи винішка.
— Катько, Катечко, я так сумувала.
Юлька посміхнулася крізь сльози. Взяла свою сумку і пішла до торгового центру через дорогу. Вино, сир, фрукти, а також м’яса. Юлька від цих переживань була голодна, як вовк. Перед виходом стояла стійка зі “щасливими квитками”.
— Дівчино, сьогодні великий розіграш, купіть квиток!
Хлопець продавець посміхався Юлі та простягав квитки.
Юля зупинилася.
— Мені не щастить!
— Та гаразд, ось побачите сьогодні ваш день
Юля взяла перший квиток, який їй попався.
— Давайте цей!
— Добре!
Юля взяла квиток, який був миттєвим.
— Протрть монеткою!
Юля взяла монетку і почала терти. З’явився напис.
Ви виграли Джек-пот!
— Я здається виграла???
— Та гаразд! І правда! Ось це так!
Вона стояла і посміхалася, в коханні не пощастило, отже, в іншому пощастить, мабуть так і є!
— Вітаю!
Хлопець усміхався на весь рот!
— Дякую!
— Виграш можна отримати в офісі! Ось адреса!
Юлька йшла приголомшена до подруги.
— Кать, Катя я виграла!
— Ти ж моя розумниця!
Катюха обіймала дівчину, вона теж скучила!
— Катя поїхали на море?
— Коли Юлька?
— Та хоч завтра! Хоча ні, як отримаю виграш!
Катя дивилася на Юльку. Вона була рада, що подруга пішла від цього кровопивці.
На телефон Юлі вже летіли смс від чоловіка.
— Ти де?
— Час бачила?
— Юля, ти де?
Юля спершу мовчала, а потім написала.
— Я подала на розлучення. Живи з мамою! Адьєс, Амігос, Арівідерчі!
Вона заблокувала номер чоловіка. Зараз Юля живе у Каті, і це так чудово.
— А на морі білий пісок! Дме теплий вітер в обличчя!
Дівчата каталися на яхті морем, і співали! Життя прекрасне!
— Катя, а мені ріелтор квартиру підібрав, таку, як я хотіла!
— Ура!
Піти з стосунків, які тебе вимотують вчасно, це велике щастя! У Юльки це вийшло, вона обійшлася малою кров’ю. Квартиру вона купила після розлучення. Вона тепер розумна. Якось так!