Ми з чоловіком дуже довго мріяли про дитину, але все ніяк не вдавалось завагітніти. Так тривало довгих вісім років і ось нарешті сталося диво і я дізналась, що стану мамою. Ми були надзвичайно щасливі. А день, коли народилась Емілія – змінив наші життя.
Донечка дарувала нам радість щодня. Та час летить так швидко і не встигли ми оком кліпнути, як їй вже рік виповнився. Я вирішила відсвяткувати цю подію. Знаєте, зараз усі такі гарні свята для дітей влаштовують. Тож я замовила ресторан, зробила фотозону запросила усіх рідних і близьких.
Гості почали збиратися, приходили з квітами, подарунками й конвертами. Усі фотографувалися, раділи. І тут прийшла свекруха. В руках у неї був чорний целофановий пакет, котрий вона мені урочисто вручила. Я не зрозуміла, що це. Зазирнула, а там дитячий костюмчик.
– Заберіть свій подарунок! Нам таке не треба!
Вона скривилася і пішла скаржитись чоловікові. Він відразу прибіг до мене, розлючений:
– Нащо ти маму образила? Це ж і її свято!
– А ти бачив, що вона принесла.
– Костюмчик, доволі гарний!
– Це костюм твого племінника, він навіть на фото є!
– Я й не помітив.
– Ще й хлопчачий, коричневий.
– Ну, коричневий і дівчинці може підійти.
За пів години свекруха пішла геть ображена. Чоловік побіг за нею. Він пояснив їй все, на що вислухав цілу тираду:
– У мене пенсія мала, я ледь виживаю. А ви мені грошима не допомагаєте!
– У нас зараз витрати чималі, зрозумій!
– Такі гуляння можете влаштовувати, а мені допомогти – ні? Та й чим костюмчик поганий? Онук його три рази вдягав!
Врешті все так вийшло, наче я й винна. Але річ у тім, що я впевнена, що зовиці вона б такий подарунок не принесла. Пам’ятаю, як племінник народився – вона мало не щотижня щось йому купувала. А як би ви на це відреагували?