– Ти це робиш спеціально? Хочеш маму мою образити? – Уже два тижні ми з чоловіком не можемо припинити сваритися, і все через ту вечерю у свекрухи.

Вже кілька тижнів ми з чоловіком майже не спілкуємось. А якщо й говоримо, то відразу сваримось. А почалось все на свята, коли ми у його мами гостювали. Щойно вона запросила нас на вечерю на Водохреще я вже знала, що нічого там не їстиму. Тож взяла з собою шоколадні батончики і вдома добряче пообідала. 

 – Чого ти не їси?

 – Та щось погано почуваюсь, не хочеться.

Минуло кілька днів і свекруха попросила заїхати, з чимось там їй допомогти. Ми приїхали, та на кухні вже був накритий стіл.

 – Сідайте, поїсте, а тоді до роботи!

 – Ой, я щось не голодна!

 – Знову? Я вже давно помітила. Чого це ти в мене не їж ніколи? Навмисно?

Я не знала, що й казати. Виправдовувалась, що просто все так стається. Хоча насправді вона мала рацію. Я не хотіла в неї їсти, бо гидувала. Приблизно пів року тому якось я до неї приїхала. Ніна Михайлівна саме готувалась до свого дня народження і попросила допомогти. Звісно, я погодилась.

От тоді я й побачила, в яких умовах вона все те робить. Руки не миє, посуд також, пальці й ложки облизує. За святковим столом мені й кусок в горло не ліз. Все ці картини перед очима були. Я все заспокоювала себе, що це просто так вийшло. А тоді якось я знову заїхала до неї.

 – Може вам щось приготувати? Син казав, що давно хотів солянку. От і зварю йому. 

Я не втручалась. Чоловік і справді обожнював, як готує його мама. І тоді я знову стала свідком цієї кулінарної гігієни.

 – Доню, там в холодильнику є каструля з залишками супу, дай сюди.

 – Помити її.

 – Та не треба, там однаково був суп.

Вона просто налила туди воду й поставила на плиту. Коли на вечір чоловік смакував – мене мало не вивернуло. І ось на свята я вже не могла приховувати своїх почуттів. Коли ми повернулись додому коханий почав мене звинувачувати:

 – Нащо ти так з моєю мамою? Навмисно її ображаєш?

 – Зовсім ні. Я просто не можу через себе переступити. Ти бачив, як вона готує? Це просто небезпечно!

 – Щось коли в їдальнях ти обідаєш – так не гидуєш. Чи дома в тебе стерильно, як в хірургії?

Я розумію, що він не бачить в цьому нічого поганого, це ж його мама. Та я так не можу. Тим паче в мене вдома завжди слідкували за чистотою. А ви б їли в таких умовах?

You cannot copy content of this page