Олена Юріївна та Ілля Сергійович були корінними киянами. Сім’я багато років жила у трикімнатній квартирі, яка дісталася їм у спадок.
Жили завжди добре, були міцними середнячками. Єдиний син, Аркаша – дитина любляча. Олена Юріївна народила його у тридцять сім років. Хлопчик ні в чому не знав відмови, батько з матір’ю його балували в міру своїх можливостей. Намагалися дати Аркадію завжди все, що було найкраще.
Хлопець уродився красенем – чорне, як смола, волосся, зелені очі та широкі плечі зводили з розуму всіх його знайомих дівчат. В інституті Аркадій мав шалену популярність, зустрічатися з ним мріяла кожна.
Вибрав Аркаша Віку, дочку дуже забезпечених людей. Крім симпатії, був у хлопця і корисливий інтерес.
Він чудово розумів, що якщо їхні стосунки перетечуть у шлюб, то тесть своїми руками викладе його доріжку до успіху, дасть їм з Вікою житло, автомобіль і, можливо, навіть допоможе з відкриттям бізнесу.
Олена Юріївна ніколи в особисте життя сина не лізла, ніколи не вказувала, з ким йому зустрічатись, а від кого триматися подалі. Жінка дотримувалася правил, що кожна людина сама коваль свого щастя.
З Вікою у потенційної свекрухи якось відразу спілкування не склалося. Дівчина була дуже пихатою і всіх, хто був нижчим за її статусом, просто не помічала.
Аркадій чудово знав особливості майбутньої дружини, тому всіляко відтягував момент її знайомства з батьками. Віка і не наполягала, їй це було не цікаво.
Все ж таки Аркадій був змушений представити свою дівчину батькам. Віці він зробив пропозицію, вона її прийняла, і Олена Юріївна, дізнавшись про це, почала наполягати:
— Синку, нам треба познайомитись. Як це так, ти скоро одружишся, а ми твою наречену жодного разу в очі не бачили? Так не робиться!
— Мама права, – казав Ілля Сергійович, – запроси свою обраницю до нас на вечерю. Ми будемо дуже раді з нею познайомитись!
Аркаші Віку довелося довго вмовляти:
— Люба, не можна так. Ну, як ти собі це уявляєш? Ми з тобою скоро одружимося, а мої батьки навіть не знають, як ти виглядаєш.
Вони, впринципі, про тебе нічого не знають! Крім того, часу до весілля залишилося зовсім небагато, а нам ще батьків познайомити треба.
— Та навіщо це потрібно, Аркашо? – Наморщила носик Віка. – Ну, що це за давні традиції такі?
Я все одно не збираюся близьких стосунків із твоїми предками підтримувати. Ще не вистачало, щоб свекруха мене вчила життя! Моя двоюрідна сестра на свою свекруху постійно скаржиться, та скрізь лізе.
— Ні, моя мама не така, – заспокоював Аркадій майбутню дружину, – вона до нас не лізтиме, я тебе запевняю. Але познайомитися, Вік, все ж таки потрібно. Давай сходимо, раз запросили? А то якось не по-людськи…
До приходу сина з нареченою Олена Юріївна готувалася ретельно. Жінка викликала клінінг та прибиральницю вичистили квартиру до блиску, а їжу замовила у ресторані.
Олена Юріївна знала, що її невістка звикла до розкоші, син розповідав батькам про її сім’ю.
Ілля Сергійович, дивлячись, як дружина гасає по квартирі з телефоном у руках, записуючись у перукарню, тільки хитав головою:
— Олю, ну чого ти так хвилюєшся? Навіщо ці зайві витрати? Ти чудово готуєш, твою їжу не відрізнити від ресторанної!
— Я хочу, Ілюша, щоб все було на найвищому рівні! Все ж таки вдарити в бруд обличчям перед невісткою не хотілося б.
Знайомство пройшло якось скомкано, Віка всім своїм виглядом показувала, що ні батьки нареченого, ні їхня квартира їй не подобаються.
Від їжі дівчина теж відмовилася:
— Вибачте, я на дієті, – старанно ховаючи гидливість за усмішкою, казала Віка.
Аркаша бачив, що Віці у компанії його батьків некомфортно, тому постарався швидко завершити вечерю. У гостях у матері з батьком вони пробули лише півгодини.
— Ходімо ми, мамо, – прощаючись сказав Аркадій, – у нас дуже багато справ. Зараз триває активна підготовка до весілля, сама розумієш, часу немає. У нас за двадцять хвилин зустріч із фотографом, ми поспішаємо.
Олена Юріївна після відходу сина розплакалася, вона зрозуміла, що майбутній невістці не догодила.
Ілля Сергійович дружину заспокоював:
— Та що ти, Олено, увагу на розпещене дівчисько звертаєш? Молода вона ще, нічого до ладу в житті не бачила, тато з мамою досі забезпечують. Нічого страшного, стане старшою, перестане носа задирати.
Весілля мало відбутися зовсім скоро, а Аркадій досі батькам запрошення не привіз. Олена Юріївна чекала до останнього, а потім все ж таки зателефонувала і запитала:
— Сину, а ти чому на весілля нас не запрошуєш? Нам відома лише дата, ні про місце, де відбудеться урочистість, ні про час ми з татом нічого не знаємо.
— Я, мамо, увечері заїду, і ми поговоримо. Вибач, зараз зайнятий.
Аркадій мав трохи часу, щоб підготуватися морально до розмови з батьками. Віка відразу після знайомства своєму майбутньому чоловікові оголосила:
— Аркаше, давай домовимося відразу: на наше весілля твоїх батьків ми не запрошуємо.
— Це ще чому? – здивувався юнак.
— Мені здається, що твоя мама та тато нам зіпсують вечір. Мої батьки запросили всіх своїх друзів та знайомих. Це люди вузького кола, куди твої родичі не входять.
— Я впевнена, що мама твоя буде серед них виділятися. Розумієш, про що я говорю?
— Я так не можу! Як я маю, по-твоєму, мамі таку новину повідомити? Сказати: не приходьте, я вас не хочу бачити? Або що?
— Ні звичайно. Потрібно зробити це якось м’якше. Не знаю я, Аркашо, думай. Мені здається, я маю право ставити умови – весілля повністю оплачують мої батьки.
Олена Юріївна, вислухавши сина, помітно засмутилася, а Ілля Сергійович розлютився:
— Ти що, нас соромишся? – кричав чоловік. – Ти боїшся нас у «вищий світ» вивести? Думаєш, ми тебе зганьбимо?
— Тату, – Аркадій намагався заспокоїти батька, – ну що ти все так гостро сприймаєш? Ну, не потрапите ви на це весілля, що страшного?
— Я мушу погодитися з умовами Вікі, цей шлюб – чудовий шанс вирватися в люди. Ви самі це розумієте! Ну, що в цьому поганого?
— Тесть допоможе мені стати багатим, я дуже цього хочу.
— Ви вибачте, але таке життя, як у вас, мене не влаштовує! Працювати за невелику зарплату, відкладати на відпустку весь рік – це не для мене?
Олена Юріївна та Ілля Сергійович на весілля до єдиного сина не потрапили, Аркадій просто відправив батькам фотографії та відеофрагменти з урочистостей.
Весілля справді було розкішним, вела його медійна особистість, відома співачка.
Віка швидко завагітніла. Її батько, дізнавшись, що скоро стане дідусем, тут же почав вити для молодят затишне гніздечко – купив простору квартиру, віддав Аркаші один зі своїх автомобілів і влаштував зятя у свою фірму.
Для Аркаші життя заграло новими фарбами, все було гаразд. Тільки Віка якось змінилася… Аркаші іноді здавалося, що до народження доньки їхній шлюб просто розвалиться. Віка скандали чоловікові закочувала з будь-якого приводу, Аркадій замучився виконувати її примхи.
Чоловіка вона стала звинувачувати в неспроможності, у запалі злості вагітна жінка постійно його дорікала:
— Та навіть весілля нам батько організував! Твої батьки що подарували? Мікрохвильовку? Та кому вона потрібна!
— Що ж вони в квартиру не вклалися, тобі з роботою не допомогли? Ти й досі живеш за рахунок мого тата!
Аркадій з останніх сил стримувався, він чудово розумів, що тесть за першою скаргою доньки швидко його позбудеться і позбудеться всього, що той має:
— Віка, – заспокоював дружину чоловік, – не нервуй, тобі не можна! Подумай про нашу дочку. Ну чого ти розкапризувалась? Хочеш, до ресторану поїдемо? Може, тобі морозива привезти? Я з’їжджу!
Коли у Вікі народилася дочка, вона все ж таки дозволила свекрусі і свекру прийти на оглядини. Олена Юріївна у гості до сина попрямувала одна. Ілля Сергійович відмовився, він весілля Аркаші так і не зміг вибачити.
Помилуватися внучкою Альоні Юріївні дозволили лише здалеку. Дочку Віка назвала Афіною, на честь давньогрецької богині мудрості.
Мати Аркадія з собою принесла іграшки та костюмчик ніжно-м’ятного кольору. Пакет Олена Юріївна поклала до інших подарунків.
Коли всі гості розійшлися, молоді батьки уклали дитину та перейшли до найприємнішої частини – розпакування подарунків.
Віка відразу зрозуміла, який подарунок піднесла їй свекруха:
— Усі розумні люди принесли гроші, а твоя мати знову виділилася! Подивися, що вона твоїй дочці подарувала! Дешеві пластикові брязкальця і якусь ганчірку із синтетики. Потрібно негайно це викинути, ще не вистачало, щоб маля алергію якусь підхопила. Невідомо, де все це було куплено, мабуть, у якомусь підземному переході!
Аркадій і це стерпів, промовчав. Чоловік вирішив, що він зобов’язаний зберегти заради свого майбутнього, але планам збутися не судилося. Віка, коли дочці виповнилося півроку, Аркадія вигнала:
— Набрид ти мені, – в обличчя сказала Вікторія чоловікові, – казав мені тато, що заміж треба виходити за рівню, а я на твоє гарненьке личко клюнула.
— Я хочу розлучення, у мене є інший чоловік. Дочку утримувати плануєш чи мені знову на тата розраховувати?
Розкішне життя тривало всього кілька років, після розлучення Аркадій швидко втратив всі привілеї. Віка незабаром вийшла заміж і про існування першого чоловіка забула.
Аркадію бачити дочку не дозволяли, він особливо й не засмутився. Чоловік повернувся до батьків, але прожив там недовго. Постійні конфлікти з татом змусили його з’їхати.
Олена Юріївна сина шкодувала та допомогла з роботою, взяла для нього кредит у банку на початковий внесок із кредита.
Лише через шість років після розлучення Аркадій одружився в друге. Тепер за дружину він узяв жінку зі «свого» кола.