Наташа плакала, сидячи на дивані, а її мати, Олена Георгіївна, повернулася з кухні і простягла дочці склянку з водою.
— На, випий, – сказала вона і майже насильно сунула склянку в руки молодої жінки.
Справа відбувалася у вітальні, серед якої стояли дві не розпаковані валізи.
— Він не був таким до весілля! – Скаржилася Наталя матері. – А потім різко, наче підмінили.
— А я тобі казала, щоб ти не поспішала, – безтурботно заявила Олена Георгіївна.
Наталя різко припинила плакати і здивовано глянула на матір.
— Що? Мамо, ти що несеш? – обурилася вона. — Якраз ти й гнала мене заміж за Колю! Забула?
Наталя залпом осушила принесену матір’ю склянку води.
— «Не дури, пропустиш, відведуть! Такі хлопці на дорозі не валяються!» – передражнила Наталя тон своєї матері.
— Не перебільшуй, – почала виправдовуватись Олена Георгіївна. — Я не так казала. Або ти мене неправильно зрозуміла. У будь-якому разі тепер тобі треба щось вирішувати.
Наталя мовчала.
— Доню, не дури. Якщо він на самому початку показав себе маминим синком, далі тільки гірше буде, – рішуче сказала мати. – Розлучайся і навіть не думай. І подавай на поділ майна.
— Який поділ, мамо? – Здивувалася Наталя. – Ми тільки почали жити. Нема чого нам ділити.
— Як так? А квартира? – здивувалася Олена Георгіївна. – Вам же свекри квартиру на весілля подарували.
— Вони нам лише символічно ключі вручили, – повідомила дочка. – А квартиру вони йому до весілля купили.
Виявилося, що ця новина стала для Олени Георгіївни справжнім шоком. Вона дивилася на доньку принаймні здивування.
— Як же так? Ти ж казала… От хлепа…
— Мамо, що з тобою? – Запитала Наталя. — Я тобі ніколи не казала, що квартира у нас із Колею спільна.
Вона знову заплакала.
— Гаразд, нема чого ділити, значить, нічого , – невпевнено заявила Олена Георгіївна.
Жінка намагалася триматися спокійно, але їй не дуже це виходило. Було видно, що Олена Георгіївна нервує. Нарешті, їй все ж таки вдалося впоратися з собою.
— Все, не реви, – сказала вона дочці. – Поки залишайся тут, заспокойся. Далі вирішуватимемо.
Через годину жінки пили в кухні чай, і Наталя, нарешті, уважніше придивилася до квартири, звідки поїхала лише два місяці тому.
— Мамо, ти що, ремонт зробила? – Здивувалася вона.
— Ну, так … – Олена Георгіївна знову почала хвилюватися.
— Цікаво… Ти ж казала, що в тебе немає грошей, всі гроші на наше з Миколою весілля витратила.
— Не всі… Дещо лишилося, – невпевнено відповіла мати. — У тебе кожна тема, так інша. Пий чай спокійно.
— Але Наталію було не зупинити. Вона оглянула добротно відреставрований вінтажний кухонний гарнітур (спадщину від бабусі, яким дуже пишалася Олена Георгіївна), нову плиту, нову плиту… І це тільки кухня.
— Мамо, тут явно не дещо, – сказала дочка. – Я бачу, що грошей витрачено чимало. Звідки маєш таку суму?
— Що ти пристала до мене? – здійнялася матір. — Вийшла заміж і вийшла. А я тут сама намагалася виживати. І аж ніяк не розраховувала на твоє швидке повернення.
— Я якась проклята, – приречено сказала Наталка. — Де мене немає, там завжди гроші… Варто мені з’явитись, вони зникають.
Почувся сигнал домофона. Обидві жінки від несподіванки здригнулися і повернули голови у бік передпокою. Першою порушила мовчання Олена Георгіївна.
— Твій, чи що, з’явився? Назад кликатиме.
— Чого б це? – зітхнула Наталя. – Він мені навіть не дзвонив з учорашнього дня і жодного повідомлення не надіслав.
Олена Георгіївна знизала плечима і вирушила відкривати. То був не Костя, а його мати Ніна Павлівна.
— Як цікаво… – Олена Георгіївна дивилася на свату з настороженістю.
— Ха! – У коридорі з’явилася Наталя. – Микола навіть із дружиною сам поговорити не в змозі? Знову матусю надіслав. Ну, і скільки я Вам винна цього разу?
— Не ти, – усміхнулася Ніна Павлівна і виразно подивилася на Олену Георгіївну, яка помітно напружилась. Ніна Павлівна вийняла з сумки якісь роздруківки.
— Я думаю, нам треба сісти, щоб спокійно розібратися у ситуації, – сказала вона. – Розмова буде довгою.
Ніна Павлівна пішла за годину, залишивши по собі руїни стосунків між матір’ю та дочкою. Її не хвилювало, як вони розбиратимуться між собою. Звичайно, їй було трохи шкода Наташу, але … Ліс рубають – тріски летять.
У перші хвилини знайомства з батьками нареченої свого сина Ніна Павлівна була впевнена, що вона вже зустрічалася з матір’ю Наталії. І асоціації були не найприємнішими.
Майбутній свекрусі здалося, що її Олена Георгіївна ніби впізнала. Але згадати хоч якісь деталі жінка ніяк не могла – 20 років педагогічного стажу, у голові справжній калейдоскоп із осіб та імен учнів та їхніх батьків.
Не сказати, щоб Ніна Павлівна була в захваті від майбутньої невістки, але Микола її любив, а отже, втручатися було марно. Хоча жінка вважала, що її син дуже рано вирішив зв’язати себе вузлами шлюбу. Адже зовсім недавно інститут закінчив і тільки-но роботу знайшов. Наталя взагалі була на третьому курсі.
Крім того, Коля виріс у повноцінній родині, а Наталію Олена Георгіївна виховувала одна, чоловік давно пішов із сім’ї. Як професійний педагог Ніна Павлівна надавала такому аспекту дуже великого значення.
Проте багатий досвід роботи з дітьми також показував, що забороняти бажане марно. Дитина, нехай навіть давно вже виросла, повинна сама все зрозуміти. Тому батькам хлопця залишалося тільки чекати, чим все обернеться, попередньо максимально підстрахувавши.
Куплену молодятам квартиру було оформлено на Ніну Павлівну, а батьки молодого чоловіка вирішили максимально відпустити дітей у вільне плавання та подивитися, що з цього вийде.
Щоправда, дива почалися ще задовго до весілля, коли молоді почали жити разом. Микола раптово почав поводитися дуже нервово, вони з Наталією часто скандалили і кілька разів мало не розійшлися. Зірватися весіллю не дозволила майбутня теща, Олена Георгіївна, яка мало не силою повертала доньку назад.
Весілля повністю сплатили батьки Миколи. Олена Георгіївна заявила, що грошей вона не має.
— Я ж – одинока мати, самі знаєте.
Що, щоправда, не завадило саме боці нареченої назвати гостей. Щоправда, на конверти з грошима запрошені родичі Наталії не скупилися.
І саме на весіллі сталося дещо, що змусило Ніну Павлівну інакше подивитися на сім’ю невістки. У фіналі урочистостей вона підійшла до Наталі, яка радісно перебирала конверти.
— Подарунки на весілля лише для чоловіка! Ти на гроші навіть не розраховувай, – вирвала конверти з рук свекруха.
Наталя спробувала заперечити, але Ніна Павлівна була невблаганна.
— У нас ціліші будуть, – заявила вона. – А твоя родина й так сильно заборгувала…
Наталя тоді не зрозуміла сенсу сказаного свекрухою. Вона спробувала поскаржитися Миколі, а той подався з’ясовувати стосунки з матір’ю. Попри очікування Наталії, він повернувся не з відібраними назад конвертами, з відмовкою, що так буде краще.
З першого дня в молодій сім’ї почалися скандали. Усі гроші, які заробляв Микола, свекруха забирала собі, залишаючи молодим лише необхідний мінімум. А іноді взагалі приносила продукти замість готівки.
Після низки сварок і скандалів Наталя рішуче зібрала речі і повернулася до матері. І ось Ніна Павлівна розклала на столі роздруківки, від яких Олена Георгіївна не могла знайти собі місце.
— Я тебе тільки на весіллі остаточно згадала, стерво, – сказала їй Ніна Павлівна.
— Як Ви розмовляєте із мамою? – Спробувала обуритися Наталя, але осіклася під крижаним поглядом свекрухи.
— Настав час і твоїй дочці все дізнатися, – безжально сказала Ніна Павлівна.
Виявилося, що Микола навчався у тій самій школі, де працювала та його мати. І туди ж на місце лаборантки з’явилася Олена Георгіївна, гаряча розвідка без освіти, яка дуже любила молодих хлопців. Про те, чим займається співробітниця, стало відомо не відразу. Через гормональні потреби старшокласники не поспішали скаржитися батькам на згідливу лаборантку, швидше, навпаки. Діти платили безвідмовній дамі кишеньковими грошима, і всі були задоволені.
Але все таємне стає явним, і «лавочку», як то кажуть, прикрили. Карати Олену Георгіївну не стали, пошкодувавши самотню матір. Просто звільнили.
І ось, через роки, Олена Георгіївна впізнала в нареченому свою дочку свого колишнього юного «клієнта». І одного разу не втрималася і нагадала хлопцеві про гріхи його шкільної юності. Коля відреагував дуже емоційно, не на жарт злякавшись. І попросив майбутню тещу нічого не розповідати Наталі.
Олена Георгіївна вкотре перебувала без роботи, тож вирішила скористатися ситуацією та вимагала у майбутнього зятя грошей за своє мовчання.
Сам Миколай тоді ще зовсім мало заробляв, але Олена Георгіївна не бачила в цьому проблеми.
— У тебе батьки упаковані, – сказала вона. — І дуже тебе люблять.
І Микола став під різними приводами тягнути гроші в батька з матір’ю, регулярно переводячи їх жадібній тещі. А вона вимагала ще й ще. Микола вліз у борги та кредити і зовсім загруз у фінансовій ямі. А теща…
Вона відверто насолоджувалась ситуацією, спостерігаючи, як страждає молодий хлопець, син тієї, що кілька років тому активно сприяла її звільненню.
Ніна Павлівна не відразу відчула недобре у поведінці сина. Вона стала випадковою свідкою напруженої розмови Миколи з Оленою Георгіївною ще на весіллі, коли зрозуміла, що жінка чимось шантажує Колю.
Потім Ніні Павлівні все ж таки вдалося витягнути з сина всю правду, і вона максимально обмежила доступ молодят до грошей, взявши їхній бюджет під свій контроль.
Скориставшись своїми зв’язками, Ніна Павлівна отримала доступ до грошових переказів свого сина Олени Георгіївни.
— Я могла б ініціювати кримінальну справу за фактом масового розбещення неповнолітніх, адже термін давності ще не минув, і знайти свідків не важко, – сказала Ніна Павлівна Олені Георгіївні. – Вирішувати тобі. Даю півроку, щоб ти повернула моєму синові гроші, що залишилися, до копійки.
Ніна Павлівна подивилась на Наталю.
— А ти сама вирішуй, як тобі жити із цією інформацією.
І пішла. Того ж дня Наталя повернулася до чоловіка, заявивши, що ніколи не збирається обговорювати тему його минулого. З матір’ю вона більше не спілкувалася.