Сьогодні у супермаркеті зустріла одну стару знайому. Ми з нею дуже давно не бачилися, вона із сім’єю жила в селі, а ми у приміському селищі.
І ось зустрілися. Вирішили посидіти у кафешці, випити кави та поговорити. Згадати молодість так би мовити. І Ольга (так звати знайому) вилила мені свою душу. З її дозволу та від її імені розповідаю Вам.
Ти ж знаєш, що ми одружилися з чоловіком дуже рано, обидва були з бідних сімей і дуже хотіли жити краще.
І оскільки ми розуміли, що батьки нам не можуть допомогти, стали дуже багато працювати, щоб забезпечити і собі, і своїм дітям краще життя.
Завели велике господарство, корів, телят, багато птахів. Город садили, теплиці збудували, полуницю вирощували. І всі надлишки продавали на ринку.
Так, роботи було дуже багато, ми мало спали, практично не відпочивали, зате звели великий будинок, купили машину, трактор.
І думали, що ось уже нашим дітям, а їх у нас двоє, син і дочка, точно буде легше, адже вже є трактор, машина, можна самому обробляти землю, сіяти, садити, заробляти і жити добре.
Але яке ж для нас було потрясіння колись спочатку дочка, а потім і син категорично відмовилися жити в селі, обробляти землю і поїхали до міста.
Тут влаштувалися на роботу на завод, винаймають квартири, і так і живуть. Син уже одружився, а дочка також зустрічається з хлопцем і справа йде до весілля. І ніхто з них не має жодного бажання жити в селі і працювати на землі.
Чоловік дуже засмутився від такого повороту подій. Каже, а навіщо ми тоді таку велику хату будували, двір, гараж, різні дворові будівлі, теплиці?
Адже це все стільки грошей вбухано, сил і здоров’я, а тепер, виявляється, нікому нічого не потрібно? Як же так? Від таких переживань чоловіка не стало.
А діти приїхали, швиденько продали трактори, машину, гроші поділили та з’їздили відпочивати кудись на острови. Я навіть не знаю, куди вони їздили.
Кажуть, що один раз живемо і ось уже батько жив для майбутнього, відмовляв собі в усьому, відкладав усе на потім і що з того вийшло?
А мені залишається тільки приймати дітей такими, як вони є, щоб не втратити їх остаточно.
І ось що ж ми прогавили у вихованні дітей? Що зробили не так не зрозумію сама. Адже хотіли якнайкраще. Все робили для того, щоб їм краще жилося.
Ось така історія. Мені було дуже шкода знайому. Незрозуміло, що вони з чоловіком зробили не так?
Адже намагалися зробити як краще, а вийшло як завжди…