Два роки тому мій брат побрався з Мартою і відтоді його наче підмінили. Ми, взагалі-то, люди прості, сільські. Змалку багато працювали. Я – старша і після технікуму повернулась в село, жила з батьками, допомагала їм. Згодом вийшла за місцевого хлопця. Мене все влаштовувало. А от брат понад усе прагнув поїхати. Він хотів жити в місті і стати бізнесменом.
Спочатку Василь поїхав на заробітки. Потім назбирав стартовий капітал і відрив в місті на ринку магазин техніки. Поступово бізнес розростався і врешті він став власником мережі магазинів. Брат завжди допомагав нам.
Мій чоловік потрапив в аварію чотири роки тому і ми з мамою залишились самі. Я виховую синочка. Живеться нам зовсім не просто, все дороге. Василь дуже добрий, він щороку допомагав нам купувати дрова і давав гроші на мамині ліки. Кілька років тому заплатив за ремонт, аби ми жили в нормальних умовах.
Та потім він зустрів Марту і все змінилося. Вони зіграли вишукане весілля і полетіли на Мальдіви. А коли повернулись Вася сказав, що вже не зможу давати нам гроші, бо невістка проти. Вона вимагала, аби він купив великий будинок з басейном. Сказала, що лише тоді народить йому дитину.
Ми змирилися. Та влітку сталося страшне, мама потрапила в лікарню з інсультом. Ми витратили всі гроші на ліки. На дрова зовсім не залишилося. Я подзвонила братові. Він виділив 5 тисяч гривень, хоча знав, що потрібно 12 тисяч. Я позичила решту і ми замовили дрова.
Борг вдалося повернути лише в грудні. А тоді зненацька мамі знову стало зле. Її забрала швидка, а далі я дізналась про другий інсульт, значно важчий. Медики виписали дорогі препарати, та грошей ми не мали. Я подзвонила брату. Він вислухав і обіцяв передзвонити. Лишень наступного дня написав, що грошей нема наразі.
Дуже важко було, та врешті я знайшла в кого позичити. І уявіть мій подив, коли в соцмережах я побачила світлини з дуже дорогого курорту в горах. Там і відпочивав брат з Мартою. Він навіть не приїхав провідати маму. Ніколи не зможу пробачити. Ви б змирилися з таким?