Мама, пенсіонерка вона ще молода у розквіті сил, завжди дбатиме про свою дитину. Коли дитина виростає, батьки завжди чекають на якісь подвиги від своєї дитини, адже всю свою молодість вони поклали на виховання та забезпечення всім необхідним маленької людини.
Насправді діти часто не виправдовують очікувань батьків. Адже батьки завжди намагаються виростити свою дитину в найкращих умовах, дати все, чого вона забажає. Але це не означає, що син стане мільйонером або дочка виросте знаменитою балериною, якщо у батьків не вдалося в молодості втілити свою мрію в реальність. Самі того не помічаючи, батьки починають порівнювати ще у дитинстві свою дитину та інших дітей. Це і є фатальною помилкою, яка руйнує міцні сімейні узи.
Ліля ростила сина одна. Чоловік, коли дізнався, що Ліля вагітна, пішов по хліб і не повернувся. Так часто буває. Чоловіки бояться брати на себе відповідальність, бояться не виправдати дитячих надій і стати поганими батьками. Самі того не усвідомлюючи, тати стають поганими саме тоді, коли кидають беззахисну жінку з немовлям на руках.
«Ми жили у двокімнатній квартирі моєї мами. Часу та бажання заводити нові стосунки з чоловіком у мене не було. Треба було маму підтримувати та сина на ноги ставити. Я при своїй невеликій зарплаті завжди намагалася зайвий раз синові щось смачненьке купити, собі у всьому відмовляла.
Добре, що тоді мама час від часу їздила до села, вона рятувала нас консервацією, горіхами та яблуками із саду. Тож жили ми бідно, але мирно. Мишко виріс розумним хлопчиком, у школі він добре навчався, бо знав, що грошей на те, щоб сплатити за навчання в університеті, у нас не було. Слава богу, Мишко вступив на бюджет.
Коли син знайшов підробіток, полегшало. А незабаром він вирішив одружитися: “Люблю сильно”, – каже. Ну що вдієш, я не дуже була рада такому поспішному рішенню. З Анею вони зустрічалися на той час лише півроку. Але коли вони розписалися і зняли житло, я зрозуміла, що сім’я у них буде міцна. Аня розумна і працьовита дівчина, вона у всьому підтримує свою маму. Взагалі вони з Мишком — прекрасна пара».
«Через якусь причину Аня не любила заходити до мене в гості, часто Міша навідувався один. Казав, що Аня на роботі втомлюється, а ще вона волонтер, тож справ дуже багато, він її сам удома рідко бачить. Мене це зачіпало спочатку, але потім я звикла.
Навіть коли підійшов пенсійний вік, вирішила, що мені не вистачить коштів на існування, і я не пішла з роботи. Поки не звільняють, працюю та не змушую сина забезпечувати мене. Взагалі я вважаю, що це зайве. Коли пара намагається налагодити свій побут, тільки починає будувати сім’ю, нема чого їм багато грошей витрачати на батьків. Що нам, старим, треба?
Якось я зайшла на чай до дітей і поки була на кухні, краєм вуха почула розмову невістки з мамою по телефону. Виявилось, що Аня дуже любить свою маму, допомагає їй оплачувати рахунки. Вона цього разу про комунальні послуги саме розмовляла.
Не знаю чому, але мені стало прикро. Мама Ані теж працююча пенсіонерка, ми в рівних умовах. Тільки мені ніхто не оплачує рахунки і одяг не купує. Та й некрасиво у дітей гроші брати. А нещодавно дізналася, що на ювілей свасі подарували нову пральну машинку. Пам’ятаю, як мені син зробив чайний набір на мій ювілей. От і різниця.
Колись я думала, що віддам мамин будинок у спадок молодій сім’ї, але зараз я розумію, що вони й самі впораються. Якщо я зараз віддам їм будинок, вони його продадуть і не будуть допомагати. А хто допоможе мені?
Іноді батьки дивляться на чужих дорослих дітей, і не розуміють, чому вони товариські і ласкаві зі своїми рідними, а власні діти не цікавляться здоров’ям батьків? Тому що виховання у них відрізняється. Крім того, коли людина говорить про те, що її хвилює, у неї з’являється більше шансів отримати підтримку, ніж якщо вона накопичуватиме образи та заздрість.
Ліля, швидше за все, не вирішила, чи має принципи. З одного боку, вона хоче бути незалежною та вважає, що неправильно приймати допомогу від дітей. А з іншого — коли жінка бачить, що може бути інакше, то хоче жити так само. Варто поговорити з сином, якщо Ліля впевнена, що син може їй допомогти, і прийняти від нього допомогу, якщо вона цього хоче. Іноді люди самі ускладнюють собі життя, просто тому, що «так некрасиво» або «а що люди подумають» і все в такому дусі. З рідними людьми треба бути щирими. Інакше з ким, якщо не з ними?