Я вже давно на заробітках, і причиною цього були гроші — це зрозуміло. Але не все так просто. Спочатку все йшло за планом, а потім життя підкинуло ще одну нагоду, і я вирішила допомогти синові з його новим етапом у житті. Він одружився, і як мама, я зрозуміла, що треба допомогти молодятам. Адже з моєї скромної зарплатні медсестри нічого не заробиш. Це навіть не зарплата, а скоріше копійки. Не те, щоб на щось більше вистачало — навіть продукти нормально не купиш.
І ось тут моя медична освіта виявилася дуже корисною. Я адаптувалася в Португалії і знайшла роботу доглядальницею для одного сеньйора. Дідусь був хворобливий, майже не ходив, і тому я постійно була біля нього. Доглядала за ним, прибирала, готувала їжу. Та найкраще, що він дозволив мені жити в його домі і дуже добре платив за мою працю.
Однак тут, в Португалії, я зустріла чимало українок-заробітчанок. Ми раз на тиждень збиралися, щоб поспілкуватися, підтримати одна одну, випити кави і хоч трохи забути про важку працю. Це стало для мене як маленька віддушина.
Протягом майже п’яти років я регулярно відправляла гроші синові. І ось, нарешті, Матвій купив квартиру, хоч і дуже дорогу. І його нещаслива дружина, а також сваха почали наполягати на цьому, кажучи:
– Ви б краще на початок взяли якусь однушку. Це недорого і варіантів багато.
– А що буде, коли діти народяться? Що їм тіснитися в тій маленькій квартирі? Чи вам грошей шкода? – нарікала сваха.
Тим часом, пані Наталка, якій я допомогла у важкій ситуації, теж, як могла, “допомогла” дітям, віддавши їм зі своєї квартири ліжко та стінку. А на новосілля принесла постіль і посуд. Я дивилася на все це з обуренням, але не хотіла сваритися з рідними. Не хотіла, щоб мене вважали скупердяйкою.
Невістка, Катерина, вибрала квартиру в новобудові на 120 квадратів. Вона переконувала, що це велике приміщення і їм потрібно багато місця, адже там буде і велика тераса:
– Мамо, ви коли до нас приїжджатимете, у вас буде окрема кімната і ванна. Тож усе добре.
– Але вам це справді потрібно? Ви будете більше платити за воду! Це ж справжній гуртожиток.
І ось рік тому син остаточно виплатив іпотеку за квартиру, і я вирішила залишитися ще трохи на заробітках. Мені було не до того, щоб поспішати додому, бо ще була моя хата, за якою треба було доглядати.
За цей час я витратила чимало грошей на її оновлення. Майстри зробили новий дах, поставили сонячні панелі, побудували гарний кам’яний паркан, поклали бруківку. До кухні купила новий холодильник, у ванній перепланували, поставили душову кабінку. Зробила ремонт у спальні та вітальні, щоб в будинку було комфортно і затишно. Мені це було важливо, адже я так довго працювала, щоб забезпечити себе і свою родину.
Цього місяця я вирішила повернутися на довше, бо сеньйор, за яким я доглядала, чекав своїх дітей, які приїхали доглядати за ним до січня. Я привезла гостинці для рідних, купила багато солодощів і іграшок для онуків.
Саме тоді я вирішила влаштувати новосілля. Моїм гостям були син, невістка з дітьми та сваха (хоча я її не запрошувала). Всі сіли до столу, і тут почалося… Сваха почала критикувати мій ремонт:
– Ого, такий холодильник? Дуже дорога фірма.
– Ліжко таке величезне! Навіщо вам це? Ви ж одна спите.
– Сонячні панелі? Та від них ніякої користі нема, тільки дарма переплатили.
Я вже не могла це терпіти. Не люблю, коли рахують мої гроші та дають настанови на моєму власному майні.
– Знаєте, пані Наталю, я важко працювала. Тому маю повне право поставити і пальму, і жирафа — це моя хата і мої гроші!
Але сваха не зупинилася:
– Ви такі хороми зробили! Краще б цю хату продали і дітям допомогли.
Тут я не витримала:
– Я їм і так допомогла! П’ять років відсилала гроші! А ви що зробили?
І ось тут почалося найгірше: син підтримав сваху:
– Мамо, пані Наталя права. Ти б краще продала цю хату. Може, на ці гроші купила б квартиру в місті, а ми б…
– Що ми? – перепитала я.
– Ми б машину купили. Нам дуже треба.
Мене це шокувало. Я не могла повірити, що мої рідні так нахабно висловлюються.
– Мало вам? — запитала я. — Пані Наталю, беріть Катю і їдьте на заробітки на рік! Тоді б ви знали, що таке важка праця та ціна грошей!
Всі були ображені, швидко поїхали, навіть не спробувавши страви. Так і пройшло моє новосілля. Єдине, що дійсно болить, так це син. Я не думала, що він так легко піддасться впливу своєї жінки і тещі.