— Я знаю, що наробила помилок, але назад уже нічого не повернеш. Усі ми були молоді та дурні. Народила сина у 25 років, хоча особливо не прагнула материнства, просто заміж вийшла. Не виховувала його так, як треба було. Треба було заробляти гроші, часу не вистачало, а помічників у мене не було, — розповідає 40-річна Ніна.
Синові жінки 15 років, і вона називає його “проблемним”. Підлітковий вік дався взнаки на його характері, він став просто некерованим. Ходить, хамить, нікого ні в що не ставить.
— У мене руки просто опустилися. Ми і батогом, і пряником виховували, і до психологів ходили, і всякі методики пробували — жодних результатів. Я теж росла в дитинстві сама по собі, адже батьки працювали, але ж виросла нормальною! Чому син у мене такий важкий? — обурюється жінка.
Ніна навіть не знає, який її син насправді. Вона не знає, що йому подобається, з ким дружить, що в нього на душі. Коли хлопчику було 7 місяців, він уперше залишився з нянею. А потім сад, школа — так і зростав без материнської уваги, наче сирота. Якщо раніше особливих проблем Ніна не помічала, то після 9-го класу зрозуміла, що сина вже не перевиховати. Батько особливо в конфлікти не втручається, адже він надто м’яка людина, тож жінка залишилася сама зі своєю проблемою. Вона кілька разів вела бесіди з Ігорем, але його поведінка не змінювалася.
— Мабуть, нічого змінити не вийде. Дасть Бог, з віком зрозуміє, а ні — значить, така в нього доля. Пізно вже йому мізки промивати, раз у дитинстві розпустила. Але хіба я винна, що треба було гроші заробляти? За що ми жили б? – виправдовує себе Ніна.
За ці роки жінка багато чого досягла. Має чудову кар’єру, дві трикімнатні квартири, машину, зараз вони з чоловіком ще й котедж за містом будують.
— За два роки я планую звільнитися, заощаджень вистачить на життя. Нехай чоловік метушиться якось, а я хочу ще одну дитину народити. А що робити? Якщо з цим упоратися не можу, то хоч другого нормально виховаю. Думаю, що вік – це не вирок, за кордоном і у 50 народжують, – ділиться своїми планами жінка.
Ніна впевнена, що цього разу їй вдасться уникнути помилок і виховати хорошу людину. Вона планує весь вільний час присвятити материнству та розвивати малюка у всіх напрямках. У сина цього не було. Є шанс надолужити втрачене, отже, треба за нього хапатися. Раніше вони собі дозволити не могли, але зараз у них інші можливості.
— А чоловік знає, що ти плануєш народжувати?
— В курсі. Він підтримує мене, хоч і здивувався, коли я про це йому розповіла, — каже Ніна.
Тільки ось мати Ніни проти цієї ідеї. Вона вважає, що їй треба вже онуків няньчити, а не дітей народжувати. Тим більше, що з віком материнство починає напружувати, тому може все скластися ще гірше. Однак жінка на думку матері не враховує, у неї своя голова на плечах.
Чи варто їй народжувати другу дитину, якщо вона з першою впоратися не може? Чи зможе Ніна у 40 років дати все необхідне малюкові та не втратити ресурс? Що скажете? Як би ви вчинили на її місці?