Я ніяк не чекала такого зухвальства від цього брата мого чоловіка. На відміну від нього, Антон, мій чоловік, чуйний і дбайливий чоловік, іноді навіть занадто. Цим, власне, люблять скористатися оточуючі, навіть близькі люди. Ну нічого, я зовсім не така і можу дати здачу.
— Антоне, я тут подумала про подарунок моїм батькам на річницю весілля. Давай купимо їм путівку на море, га? – Запропонувала я таку ідею своєму чоловікові. — Вони самі навряд чи нагромадять, таки пенсії не вистачить. А ми з тобою хоч заробимо та зробимо їм приємний сюрприз. Що скажеш?
— Я думаю, це чудова ідея. Мені й самому це спадало на думку, але я якось забував про неї. Поселимо їх у п’ятизірковий готель з усіма зручностями, і щоб море було близько. Все-таки твої батьки і для мене багато зробили, — Антон не просто погодився з моєю ідеєю, а й виявив зацікавленість, що мені дуже лестило.
— Супер! Тоді нам потрібно скласти план і знайти квитки з готелем, щоб розуміти, скільки нам це вийде.
Ми з Антоном одружені вже 5 років і живемо у приватному будинку у заможному селищі. Дітей у нас немає, але ми поки що про них і не замислюємося, вирішили пожити для себе. Ми обидва працюємо, в основному, віддалено, і тому часто подорожуємо, не хвилюючись, що не буде роботи. Звичайно, ми намагаємося не брати її в наші подорожі, але все ж таки іноді доводиться працювати.
Ми познайомилися 7 років тому у спільній компанії друзів. Точніше помітили один одного тільки тоді, хоч знали зі слів друзів один про одного ще задовго до зустрічі. Якось так вийшло, що ми відразу ж порозумілися і відчули, що нам треба бути разом. Мої батьки люблять Антона і всіляко підтримують. Чоловік теж завжди їм допомагає та любить заїжджати до них у гості, навіть коли він не зі мною.
З його батьками мені вдалося зблизитись, бо вони живуть в іншій країні, але кілька разів ми з ними бачилися. У Антона є молодший брат Єгор, який молодший за нього на 10 років. Антон дуже любить свого брата, а от у мене з ним стосунки склалися несприятливі.
Справа в тому, що Єгора сильно розбалували. Сім’я Антона досить забезпечена, вони легко можуть дозволити собі щороку купувати нові телефони, їздити за кордон, купувати дорогий одяг і техніку. Але Антона виховували як роботящого чоловіка, який повинен був сам всього досягти, а от Єгора балували тільки так. І, на жаль, молодший брат надто часто і багато просив у Антона, я навіть сказала б, вимагав.
— Тоха, дай мені п’ятсот доларів, – просив у мого чоловіка його брат.
— Куди тобі, малому? – цікавився Антон.
— Хочу нові брендові кросівки, всі мої друзі вони вже мають, а я не маю. Так даси чи ні?
— А дешевше кросівки купити не варіант?
— Тох, вони зараз у тренді. Якщо в мене їх не буде, всі сміятимуться з мене. Ну, дай грошей, чого хочеш.
— Гаразд, зараз переведу.
Чоловік теж балував свого брата. Він вважав, що тепер на ньому лежить відповідальність за молодшого, оскільки батьки перебували в іншій країні, а отже не могли його доглядати. Я, звичайно, намагалася не лізти в гаманець свого чоловіка, але таких ситуацій було надто багато. І часом сам Антон відмовлявся щось купувати молодшому братові, а той ображався.
— Єгоре, я не можу зараз купити тобі ноутбук, у мене в самого він старий, скоро доведеться купувати. Але мені для роботи потрібен, а тобі куди, в ігри свої грати? – пояснювався перед молодшим братом Антон.
— Ось вічно ти про себе та про себе, – обурювався Єгор, – Так само, як і батьки. Все одно їм було, що залишили нас тут, а самі поїхали до Італії. Кинули нас напризволяще. Ти ось, працюєш, у тебе хоч гроші є, а в мене що?
— Тобі батьки переказують гроші і я. Чого ти бідкаєшся. Живеш же в квартирі, на їжу вистачає, навіть на якісь розваги, — сипав аргументами Антон.
— Ага, вистачає. До речі, ми живемо в сучасному світі, де все за гроші купується. Я працювати поки не можу, я ж навчаюся. У мене всі друзі багаті, вони зі мною товаришують тільки тому, що я теж можу купити собі щось дороге, — жалкував Єгор.
— Що ж за друзі такі, що дружать з тобою тільки заради твого статусу? — Антон намагався розплющити очі молодшому братові на дружбу з його одногрупниками.
— Ой відчепись, а. Якщо не хочеш давати мені грошей, то й скажи. Брат називається. Ніхто мене не розуміє, навіть рідний брат, — хотів було піти Єгор, грюкнувши дверима, але брат його зупинив.
— Господи, та куплю я тобі цей ноутбук, але найближчого місяця більше у мене нічого не проси, — погодився Антон.
— Дякую брат. Порахуємось, — Єгор поплескав старшого брата по плечу і радісно вийшов із дому.
Дуже часто я помічала, як молодший брат витягує із мого чоловіка гроші з приводу і без. Я розуміла, що Антон перейняв на себе звичку батьків балувати молодшого брата. Я намагалася пояснити чоловікові, що, якщо він щоразу погоджуватиметься переказувати гроші молодшому братові на будь-яку нісенітницю, у них у самих не залишиться грошей.
— Це ти витягаєш із мого брата гроші, а не я! – кричав на мене Єгор.
Колись ми з ним сильно посварилися, бо я вирішила спробувати розбудити в братові чоловіка совість і не просити так багато грошей.
— Та зрозумій ти, твій брат працює цілими днями, займається домом. Він собі нічого зайвого не купує, а на твої хотілки завжди скидає, — соромила я Єгора. — Ти хоч про нього подумай. У тебе все гулянки та покупки. Гаразд би ти витрачав гроші на щось потрібне і варте, але ж ти спускаєш їх на всяку нісенітницю.
— Слухай, ти мені ніхто, і не тобі вчити мене. Я тебе слухати не збираюся, тож краще замовкни і не діставай мене, — грубіянив мені брат чоловіка.
У нас і до цього складалися не найкращі стосунки, але після цієї сварки Єгор ніби навмисне намагався мені нашкодити і всім виглядом показати, що він мене недолюблює. Особисто я намагалася ставитись до нього нейтрально і навіть дарувала подарунки на його День Народження, але в останнє таке свято я випадково побачила, що мій подарунок лежав нерозкритий у відрі для сміття. Мене це сильно образило, але я була вищою за те, щоб таїти образи на молодшого брата свого чоловіка, тому викинула цю ситуацію з голови.
Але Єгор не викидав з голови жодну ситуацію, пов’язану зі мною. Всяко пакостив мені, грубив без приводу, не вітався. Я розповідала про це чоловікові, а той намагався поговорити із братом. За це Єгор став мене ще більше недолюблювати і за будь-якої нагоди називав мене «стукачкою» або «ображеною».
— Тох, виклич мені таксі до міста, — попросив якось Єгор мого чоловіка.
— Давай тебе Ліза підвезе, вона саме туди поїде, — запропонував Антон.
— Нізащо я нікуди не поїду з цією стукачкою. Краще пішки піду, ніж залишуся з нею наодинці, — протестував Єгор.
— Що я тобі такого зробила, Єгоре, що ти зі мною не хочеш навіть у машині поїхати? — я зустріла їхню розмову, бо мені щиро хотілося дізнатися думку молодшого брата чоловіка.
— Я не збираюся тобі нічого розжовувати, стукачко. Сама їдь своєю машиною, а я пішки піду. Дякую тобі, Тоха, велике! Сподіваюся, тобі ця нещасна тисяча стане в нагоді, щоб купити своїй дружині нову помадку, — відповів Єгор із сарказмом і голосно грюкнув дверима нашого будинку.
Антон закотив очі і одразу ж вийшов за братом. Я дивилася через вікно, як Єгор кричить на мого чоловіка і показує убік дому. Мабуть, вони сперечалися про мене. Я не хотіла спостерігати цю картину і сіла у вітальні чекати на чоловіка. Коли я почула рев машини, зрозуміла, що чоловік таки повівся на провокації молодшого брата і викликав йому таксі.
— Він поїхав на таксі? – поцікавилася я в чоловіка.
— Ага, малий негідник, – Антон був дуже злий, і я не стала нагнітати ще більше, – Ти вибач його, Ліз. Неправильно, що він так із тобою розмовляє. Я навчу його тебе шанувати.
— Марно, він на це ще більше ображається і ще більше злитиметься на мене, тож краще нічого вже не кажи. Але щодо того, що він просить занадто багато грошей, краще з ним поговорити. Я, звичайно, розумію, що у вас сім’я не бідна, але надто він уже себе розпещено, грубо і егоїстично веде. Гаразд, я йому ніхто. Але ж він тобі грубить і вправно маніпулює своїми фразами і демонстративними відходами з дому.
— Ага, зовсім його розпестили, — кивнув Антон.
— Давай поп’ємо чай, хоч заспокоїмося після такої сцени, — запропонувала я, і ми з Антоном мовчки пили чай і дивилися наш улюблений серіал.
Протягом кількох місяців Єгор рідко до нас заходив або заходив, коли мене не було вдома. Якщо ж ми перетиналися, він завжди робив багатозначний погляд і ігнорував мої вітання, всім виглядом показуючи, що він мене й у гріш не ставить. Мене напружували такі стосунки з братом чоловіка, але я розуміла, що, поки він не усвідомлює, як поводиться, ми ніколи не зможемо налагодити з ним стосунки.
Річниця весілля батьків була вже скоро, і ми якраз замовляли квитки та готель. Ми практично накопичили потрібну суму на відпочинок батькам, але все ж таки нам ще залишалося багато продумати. Тільки я подумала, що в моєму житті все стало спокійно і йшло своєю чергою, як раптом до нас у гості з’явився Єгор.
Я в цей час поралася на кухні, а Антон пішов зустрічати молодшого брата. Коли вони зайшли, я запропонувала їм налити чай, але Єгор не оцінив мого гостинного жесту і одразу перейшов до справи.
— Слухай, Тох, я ж твій улюблений брат? — одразу з маніпуляцій почав брат.
— Чого хочеш цього разу? — здогадався Антон.
— Ось одразу ти думаєш про це, а раптом я просто хотів дізнатися, наскільки сильно ти мене любиш? — нібито обурювався Єгор.
— Ну, дуже люблю. Що треба? — Антон уже прийняв позу, що означає «я знаю, що ти хочеш попросити грошей, здивуй мене, сказавши, на що».
— Ти ж чув новину, що вийшла остання модель Айфона? Він мені потрібний, дай грошей, — Єгор навіть не просив, а ставив перед фактом.
— Ти хоч колись вгамуєшся? — Антон дивувався незворушності брата. — Ми тобі тільки того року телефон купили. Чи знову хочеш понтовуватись перед своїми друзями?
— Та що тобі, складно чи що? — умовляв Єгор мого чоловіка. — Мій телефон мені вже набрид, він старий, мої друзі вже замовили собі нову модель. Я, як лопух, один зі старим ходитиму? Ну, купи ти мені, у тебе є гроші.
— У мене зараз нема стільки грошей на цю твою нову модель Айфона. І бажання цього робити, до речі, також немає, — Антон відмовлявся поступатися братові.
— Та ти знову жадібний, як завжди! Що ж ти за брат такий? Тобі місяць попрацювати, і ти вже окупиш цю суму. Тобі дрібниця, а в мене репутація на кону стоїть, — усе ще ламав Антона молодший брат.
— Єгоре, Антон не може тобі зараз дати стільки грошей, бо ми вже довгий час збираємо на щось інше, — я вирішила встрявати в розмову, щоб пояснити братові чоловіка про відсутність можливості купити йому телефон.
— Ти чого тут знову з’явилася? Тебе ніхто не питав, стукачко. Я з братом розмовляю, — нагрубіянив мені Єгор.
— Хоч раз послухай мене та зрозумій, ми кілька місяців копимо на відпочинок моїм батькам, щоб зробити їм подарунок на річницю весілля, — почала я пояснювати.
— Твої старі без відпочинку обійдуться, мені потрібен новий Айфон — заявив мені нахабний брат чоловіка
— Єгоре, годі так розмовляти з Лізою, — Антон осік брата. — Це ти думаєш тільки про себе та про свої понти. Замість того, щоб дякувати своєму братові та Лізі за те, що ми періодично скидаємо тобі гроші, ти тільки й робиш, що маніпулюєш нами. Ти просто розпещений хлопчисько, якому аби розважатися і сидіти без діла, випрошуючи у мене гроші.
— Ах, я значить розпещений хлопчисько. Окей… — образився Єгор. — Ти більше не брат мені, якщо тобі важливіша твоя стукачка, а не рідна кров. Не потрібні мені більше твої гроші і не сподівайся, що ти скоро побачиш мене.
— Давай, ще дверима грюкни і не забудь батькам поскаржитися. Тобі б час ставати дорослим, Єгоре, тобі все-таки 20 років, як-не-як, а поводишся як розпещена, безсовісна і примхлива дитина, — приструнив брата Антон.
— Сам розберуся, — відрізав Єгор і швидко пішов із нашого дому.
Антон із братом після цього випадку ще довго не спілкувався, але дізнавався про нього новини від своїх батьків. Кілька разів він намагався додзвонитися до нього, сподіваючись, що той заспокоївся і визнав свої помилки. Але Єгор лише показав протилежне, заблокувавши скрізь свого брата. Я бачила, як Антону часом було важко від того, що він посварився з братом, але сам він казав, що цей час піде Єгору на користь, і він нарешті відчує, як бути дорослим і заробляти гроші.
Ми змогли все організувати і таки подарували путівку на море моїм батькам на честь річниці весілля. Вони були в захваті, хоч і постійно примовляли, що ми могли б на них не витрачатися. Але ми були щасливі зробити такий подарунок від щирого серця.