— Тім, ну що означає ти не можеш поїхати? Мені ці туфлі вже завтра потрібні. Розумієш? – Схлипнула Арина, стискаючи трубку телефону. — Я не зможу ніяк дістатися до магазину на іншому кінці міста за пробками. Його просто закриють!..
— Ариша, то давай я мамі подзвоню? Переведу їй гроші та скину, що купити треба? – швидко знайшовся Тимофій. — Вона все одно сьогодні до нас приїхати хотіла. Їй зранку до театру з подругою, від нас дістатися швидше буде.
— Чудова новина! Ти в мене найкращий. Я на тебе розраховую. Виріши це питання, будь ласка. Без туфель ну ніяк. Зовсім.
— Зроблю, – задоволений собою Тимофій посміхнувся. Здорово він вигадав!
Чоловік зателефонував матері, розповів у який магазин заскочити та які туфлі треба купити. Дарина Степанівна пообіцяла, що все зробить, і вже ввечері привезе подарунок для Арини. Жінка чомусь подумала, що то подарунок на День народження. Адже незабаром Аріні виповнюється двадцять п’ять.
— А як же без примірки брати хочеш? Адже такі речі не можна комусь купувати… Упевнений, що підійдуть?
— Там все складно, мам. Просто туфлі вже міряли, але єдиний екземпляр, який був у тому магазині, виявився бракованим. Загалом не переживай. Вони точно підійдуть за розміром. Просто покажеш продавцю моє повідомлення з фото та артикулом, розмір теж зараз перешлю. Дякую, мамуль! Ти в мене найкраща.
Дарія Степанівна тільки посміялася, пожартувавши, що син не скупиться на приємності, коли йому щось раптово знадобилося. Проте від вартості туфель у жінки аж дух перехопило. Це ж місячна зарплата!.. Вона, звісно, знала, що син любить свою дружину, але робити їй такі подарунки… чи не надто розщедрився? А потім що робитимуть цілий місяць? У стелю плюватися?
Думка, що син не головою явно думає, а якимось іншим місцем не давала спокій Дар’ї Степанівні.
Аріна повернулася додому у гарному настрої. Вона вже передчувала приїзд свекрухи. З жінкою Арина завжди ладнала, хоч часом і не розуміла її. Іноді простіше було заплющити очі на обурення, щоб не посваритися та зберегти добрі стосунки з Дар’єю Степанівною. Іноді жінка лізла не в свою справу, все тиснула, що у сина з невісткою досі немає дітей, і зі своїм бажанняс піднятися кар’єрними сходами вони можуть втратити щось важливе. Подробиці жінка, звичайно ж, не вдавалася. Вона не підозрювала навіть, що подружжя вже намагалося зачати дитину, але дізналося про необхідність пройти лікування та призупинило спроби. Лікар порадив Арині з’їздити на море, відпочити, а потім пройти лікування, здати аналізи ще раз і пробувати знову. Її організму серйозно не вистачало вітамінів та відпочинку. Саме цим подружжя і планувало зайнятися. Та тільки відпустка висіла під загрозою.
— Може, прогуляємось? Заодно й зустрінемо твою маму? – Запропонувала Арина чоловікові.
Тимофій погодився, але нікуди піти вони не встигли, бо Аріні зателефонувала начальниця і попросила терміново зробити робочий документ, який буде потрібно вже вранці. Довелося вмикати комп’ютер і повністю занурюватися в роботу. Навіть удома вона не давала відпочити.
Почувши, як прийшла свекруха, Арина не стала відриватися. Вона вирішила, що закінчить, а потім уже привітає свекруху і проведе з того часу. А пліткувати Дарія Степанівна любила. Хоч її сусідів Арина ніколи й не знала особисто, але ніби сто років з ними була знайома. Свекруха розповідала все поспіль. Аріна просто слухала, адже людині іноді треба дати виговоритись.
— Мам, а туфлі де? — спитав Тимофій тремтячим голосом.
— Туфлі? Так тут туфлі… у сумці в мене. А ти чого так кричиш? Аринка ще не вдома, чи що? – пошепки спитала свекруха.
— Вдома, звісно. А чому я повинен шепотітися? Що за такий змовницький тон?
Дарина Степанівна покрутила пальцем біля скроні.
— Ти ж їй подарунок зробити хотів на День народження?
— Подарунок? – Тимофій ненадовго задумався, а потім засміявся. – Так ні ж. Аріна знає. Вона дуже чекає на ці туфлі.
Дарина Степанівна тільки скривилася і невдоволено цокнула язиком. Вона не схвалювала такі дорогі подарунки. Ще й одразу розповів все! Інтригу зіпсував.
Поставивши сумку на комод, жінка дістала зім’яті туфлі в пакетику і поставила на комод. Тимофій насупився. У брендовому магазині так упакувати точно не могли.
— Мамо, а коробка де?
Напевно, вона вирішила під господарські потреби прилаштувати, але так справа не робиться. Тимофій дістав туфлі з пакета, зморщився, роздивляючись їх. Щось не зовсім схожі на ті, які він відправив матері. Може, непогані, але явно своїх грошей не коштували.
— Не було коробки. Чого ти чіпляєшся взагалі? Просив туфлі купити, я купила. Я ще всякого купила. Шпильки для волосся, нижню білизну урвала якісну і за гарною ціною і постільну взяла, а то у вас якесь запране. Не знала ж, що ти вже про подарунок Арінці розповів, – поспішила повідомити Дарина Степанівна.
— Ого! А ти чого так розщедрилася? – здивувався Тимофій. — Мамо, а що це за китайська бірка? Адже це не ті туфлі, які я просив тебе купити.
— Та мало що ти просив? – насупилась Дарина Степанівна. — Краля твоя без туфель за п’ятнадцять тисяч обійдеться. Це що за мода такі гроші витрачати на одяг? Ви не мільйонери, щоб жити на широку ногу. Я витратила гроші на правильні речі, а їй схожі на ринку прикупила. Добре, що встигла до закриття. Дещо собі взяла, звісно. Мені не вистачало грошей, а тепер все є. І вовки ситі і вівці цілі. Ще трохи грошей лишилося. Я можу повернути їх.
— Мама! – заволав Тимофій, схопившись за голову.
Коли дружина попросила його заскочити до крамниці, він був на зустрічі зі старим приятелем. Негарно було відмовляти комусь, адже тільки сіли в кафе, замовили чай та тістечка, довірився матері, а мав зробити все сам.
Арина слова свекрухи почула, і її трохи серцевий напад не схопив. Голова пішла довкола від самостійності Дарії Степанівни. Свекруха, без сумніву, хотіла зробити якнайкраще, а вийшло жахливо! Арина навіть як дихати забула. Вона сиділа і не могла поворухнутися, хоч уже підготувала робочий файл і навіть завантажила його, а ось кнопку «Надіслати листа» натиснути не могла.
— Дар’я Степанівно, здравствуйте! – Видавила з себе Арина, знайшовши в собі сили, щоб вийти в коридор. – А ви не думали, що людині потрібні саме ті туфлі, на які надіслали гроші? І грошей ж рівно на них…
— А ви мене тут не звинувачуйте! Мені також є що сказати. Що за такий шик? Тимошка, значить, у старих джинсах уже три роки ходить, не морщиться, а ти вирішила туфлі за п’ятнадцять тисяч купити? Чи не надто це? Краще б гроші відкладали, щоб дитині все купити!
— Яка тепер дитина? Плакала моя відпустка, – схлипнула Арина. – Начальниця мене закопає в архіві. І лікування нанівець…
Дарина Степанівна дивилася то на невістку, то на сина, а зрозуміти не могла, що діється. Чому вони говорили про відпустку, до чого тут начальниця? Невже на роботі запровадили обов’язкову умову в таких дорогих туфлях приходити? Тож за таке скаржитися треба.
Поки жінка думала, Тимофій підійшов до дружини та обійняв її. Він поспішив вибачитись, що не зірвався і не поїхав сам. Та тільки чим допоможуть вибачення? Туфель вже немає… грошей тепер, схоже, також.
— А може, ми їй спробуємо віддати? Скажімо, що нова сучасна модель, га?
Арина зиркнула на чоловіка, схлипнула і похитала головою. Видно, що їх на базарі купили. Вона в таких не ходить. Начальниця в них завжди з голочки одягається і лише у дорогих бутіках, бо, як вона каже, може собі дозволити.
— Ви поясните мені, що тут відбувається? Знайшли через що страждати! Я вас від таких витрат уберегла! Чим самі думали – мені не зрозуміти, звісно.
Кілька секунд Арина безперервно дивилася на свекруху, а потім засміялася. Сил уже стримувати істерику у собі не було. Усі одне одного не зрозуміли. І в результаті наламали дров.
— Аріно, підемо, я тобі водички наллю. Ми придумаємо щось, – намагався заспокоїти дружину Тимофій. — Мам, це не Арінці туфлі потрібні були, а її начальниці.
Присівши за стіл на кухні, тримаючи дружину за руки, Тимофій журився, що він таки не поїхав сам. Міг би перенести зустріч із приятелем. Все одно толком і обговорити не було чого. Зустрілися, бо хотіли поговорити про спільну справу, але Тимофій одразу практично зрозумів, що бізнес вести із цією людиною не готовий. Незручно було піти одразу, переклав турботи на матір, нічого до ладу не пояснивши їй, і ось у що це вилилося – у витрачання чужих грошей та туфлі з ринку. Арина, може, й зраділа б таким, вона сама завжди одягалася на ринках і в недорогих магазинах, кажучи, що краще частіше міняти одяг, ніж купувати дорогий, а потім трястися над ним. А ось у начальниці її був зовсім інший рівень життя та запити відповідні. Вона відлітає у відрядження. Чому захотіла саме ті туфлі – залишалося загадкою, проте дала Арині завдання, зовсім як мачуха Попелюшці – встигнеш купити туфлі, тобі буде відпустка, а ні – не мрій навіть. Ось дружина й хвилювалася. А Тимофій вчинив огидно. Він зовсім не сердився на матір. Лише на себе. Сам поводився неправильно. Арина б до закриття магазину не встигла, а ось він міг. І матері нічого не пояснив. Якби одразу сказав, що до чого, вона б не вчинила так необачно.
— Вина тут лежить лише на моїх плечах. Я знайду гроші і постараюсь привезти туфлі твоїй начальниці до аеропорту, – впевнено промовив Тимофій.
— Не встигнеш. Там посадка вже на рейс буде, а магазин лише відкриється. Прийдеться чекати ще кілька місяців до відпустки. Потрібно буде до лікаря тільки записатися, поговорити, може, і без моря можна продовжити лікування.
Дарина Степанівна слухала подружжя, хвилювалася, а потім різко збиралася кудись.
— Мамо, ти куди зібралася? Ми ж тебе не звинувачуємо! Самі наломили дров, — важко зітхнув Тимофій.
— Куди-куди? До себе поїду… Купила я ті туфлі все-таки, та жаба задавила, вирішила, що завтра я їх здам піду, чи післязавтра, як сили дозволятимуть. Але якщо ситуація така, треба терміново виправляти.
Арина плескала очима, дивлячись на свекруху, а Тимофій навіть зблід. Слова матері шокували його.
— Купила, як ти і попросив, але розглянула їх і зрозуміла, що на ринку можна купити анітрохи не гірше, а ціна набагато нижча буде. Отож я й побігла туди. Хотіла відмовити тебе від дурної думки дарувати Аринці туфлі за п’ятнадцять тисяч, але якщо гроші не ваші, то й тоді нічого не треба здавати. У багатих свої чудасії. Треба поїхати та забрати їх у мене в квартирі.
На лобі Тимофія проступили краплини поту. Він швидко змахнув їх і посміхнувся, дивлячись на дружину.
— А як же покупки, які ти на ринку зробила? На які гроші?
— Я жебрака, чи що? Зі своїх купила. Здавати точно не буду, тому що речі хороші. І хоч подарунки заздалегідь не робляться, але ти не серкай, Ариночко. Візьми від мене. У тебе незабаром День народження, хто ж знав, що ситуація така?
Арина подякувала свекрусі і сказала, щоб та навіть не переживала з приводу Дня народження. Вона й так зробила їй чудовий подарунок. Оскільки Тимофій почував себе винним, у квартиру матері він поїхав сам. Вирішив забрати туфлі, а потім заскочити в магазин і купити торт до чаю, а жінки нехай поки що відпочивають удома та розважаються.
Цього разу не Дарія Степанівна розповідала про своїх сусідів, а Арина повідала свекрусі про своє лікування, розповіла про замашки начальниці, яка шкодить і відпустки позачергово ні в яку давати не хоче. Не записався наперед – не отримаєш, хоч і працювати є кому.
— Вона у вас справжнісінька мачуха. Сподіваюся, туфлі її роздобрять. Ми всі стільки нервів з ними пошматували. А я думала – чи не рушили ви розумом робити такі покупки. Втім, мені не слід було лізти, адже якщо син вирішить зробити тобі такий дорогий подарунок, то це його справа. Все ж таки не мені лізти до вас у гаманець і вирішувати, як буде краще.
Обговоривши все зі свекрухою, Арина зраділа, що їй пощастило з матір’ю чоловіка. Дарина Степанівна хоч іноді лізла не у свою справу, але була чудовою людиною.
Незабаром примчав Тимофій, привіз туфлі і тортик, і всі сіли пити чай, адже рано-вранці Аріні треба було доставити начальниці. Мабуть, та думала, що робітниця не впорається з дорученням, і здивується тепер? Але у будь-якому разі від слова свого вже не відмовиться і у відпустку відправить, а там і до декрету буде недалеко.