— Доню, не подобається мені твій залицяльник. Не можу зрозуміти чому, але не подобається. Ти б з ним обережнішою була. Я розумію, що закоханість і пропозиція руки і серця затьмарили твій розум і відключили голову, але послухай мене. Обов’язково склади шлюбний договір. Є в мене підозра, що твій залицяльник хоче до моїх грошей ближче підібратися. Адже ти в мене єдина спадкоємиця.
Іра ніколи ні в чому не знала відмови.
Вона була єдиною дочкою дуже заможної людини. Гліб Вікторович володів підприємством, яке видобуває алмази в Якутії. У рідному місті чоловікові належали два модні ресторани та готель у курортному містечку.
Мати дівчинки, Марія, померла, коли тій виповнилося дванадцять. Гліб Вікторович більше не одружився: не хотів, щоб у його коханої дочки з’явилася мачуха. До того ж він був упевнений, що нікого так сильно, як свою першу дружину, він більше не полюбить.
Ірина, щоб не засмучувати батька, завжди добре вчилася. Вона знала, що батьківський бізнес рано чи пізно перейде до її рук, тож готувалася до цього заздалегідь. Ірина закінчила економічний факультет МДУ, і батько потихеньку вчив дочку керувати бізнесом.
Ірі було двадцять сім, коли вона познайомилася із Сашком.
На той час молода жінка вже мала певну репутацію: у ділових колах вона зарекомендувала себе як кваліфікованого спеціаліста, тож дружила з багатьма впливовими людьми міста. Для Іри було важливо мати власне ім’я і не бути додатком до багатого батька.
Молода жінка мала власну квартиру, але жила вона поки що з батьком. Не хотілося, щоб тато почував себе самотнім. Сашу вона зустріла на дні народження великого бізнесмена. Молоді люди, познайомившись, один від одного не відходили цілий вечір, вони мали багато спільних тем для розмови.
Іра, не соромлячись, відповідала на запитання нового знайомого. Сашко цікавився, хто в неї батьки, де вона працює, де живе і як вважає за краще відпочивати. Про себе ж багато не говорив, сказав лише, що працює у великій фірмі, яка продає медичне та стоматологічне обладнання. Він старший менеджер, не має житлових та матеріальних проблем.
Відносини між Ірою та Сашком якось швидко закрутилися, і Гліб Вікторович, помітивши, що вечорами донька стала часто десь пропадати, вирішив запитати у Іри безпосередньо.
— Іра, у тебе що, молодик з’явився?
— Ні, – червоніючи, відповіла Ірина, – ти з чого взяв?
— Ну, я вмію будувати логічні ланцюжки. Ти пізно приїжджаєш додому, частенько з квітами чи цукерками, гардероб геть повністю оновила. Загалом, давай зробимо так: ти приводь свого обранця до мене в ресторан завтра, годинок о дев’ятій вечора. Познайомимося, подивимося один на одного. Я маю право знати, з ким проводить час моя єдина дочка? А поки розкажи мені про свого молодого чоловіка.
— Ну… Його звуть Олександр, йому тридцять два, працює він у «Дента-сервісі» старшим менеджером із продажу. Є власна квартира, машина. Начебто це все.
— Машина, квартира – це не головне. Головне, щоб голова була на плечах. Гаразд, завтра подивимось на твого Сашка. Я чекатиму вас рівно о дев’ятій.
Ірі здалося, що вечеря пройшла чудово: батько з Сашком якось швидко порозумілися, поговорили про бізнес, обговорили світову економіку. Іра Сашу попросила, щоб він сьогодні її не проводжав: вона збиралася їхати додому разом із батьком. У машині Гліб Вікторович сказав дочці:
— Інтуїція мені підказує, що Сашко твій не такий простий, як здається. Очі в нього хитрі, колючі, якісь недобрі. Будь з ним акуратнішим.
— Тату, ось ти як завжди! З ким би я тебе не познайомила, ти весь час знаходиш у моїх обранцях якісь вади, і рано чи пізно ці стосунки закінчуються! Ти мені весь час кажеш, що мій хлопець поганий, і я згодом починаю сама в це вірити.
— А я за своє довге життя, Іро, вже навчився розумітися на людях. Поки що інтуїція мене жодного разу не підводила: якщо я кажу, що людина слизька, значить, так і є.
Саша Ірі дуже подобався: молодий чоловік красиво доглядав, був щедрим, уважним та дбайливим. Іра вперше пішла всупереч батькові і повністю розчинилася в цих відносинах. Через два місяці після знайомства Олександр зробив їй пропозицію, а Іра її з радістю прийняла.
Гліб Вікторович, дізнавшись про цю новину, не зрадів:
— Іро, ти впевнена? Чи не дуже рано Олександр цю тобі пропозицію зробив? Чи не насторожує його поспіх?
— Тату, ти сам мені розповідав, що ви з мамою одружилися за три місяці після знайомства!
— Ти не порівнюй, це інше! Я тоді був абсолютно жебраком, твоя мама за мене виходила точно не через гроші. А ось в Олександрі я не певен. Давай перевіримо його на вошивість? Запропонуй перед весіллям підписати шлюбний контракт. Це світова практика, контракт – це твоя фінансова безпека. Якщо він погодиться, то я дам згоду на шлюб.
Олександр, почувши про вимогу Гліба Вікторовича, свого майбутнього тестя, розлютився:
— Твій батько в мені що, альфонса бачить? Боїться, що я його єдину дочку обдеру як липку? Даремно боїться! Мені, Іро, ні його, ні твої гроші не потрібні. Ти чудово знаєш, що я чудово заробляю. Не підписуватиму я жодного контракту!
— Розумієш, Сашу, я не можу піти проти батька, я так вихована. Щоб він дав згоду на шлюб, доведеться оформити цей папір. Ти сам розумієш, що контракт — чиста формальність, ми ж хочемо разом прожити все життя?
— Звичайно, ось я тобі про це й говорю. Добре, якщо твій батько наполягає, то нехай буде шлюбний контракт.
Весілля зіграли пишне. Оселилися молоді у квартирі Іри: Сашко вирішив повністю відремонтувати і вже потім перевезти туди дружину. Півроку шлюбу пролетіли як один день, Іра від щастя почувалася окриленою.
Але потім у стосунках виникли проблеми. Сашко якось прийшов з роботи злий і вперше накричав на дружину:
— Знову ця ресторанна їжа? Ти що, сама готувати не вмієш? На що ми витрачаємо гроші? Краще б із ремонтом прискорилися! Чому я маю жити у твоїй квартирі? У мене взагалі-то і своє житло є!
— Саш, ти чого кричиш? Ми завжди замовляємо їжу з ресторану на вечерю, ти ж знаєш, що ми обоє з роботи повертаємось пізно. Страва нова тобі не сподобалася? Так давай я замовлю щось інше, що тобі хочеться.
— Хочеться нормальної домашньої їжі, смачної, наваристої, свіжої! Невідомо, із яких продуктів у цих ресторанах готують. Можливо, вони прострочені?!
— Та не може, в татовому ресторані завжди все найсвіжіше, ти ж знаєш. Сашко, у тебе щось трапилося? Чому в тебе немає настрою?
— Нічого в мене не сталося, все гаразд. Слухай, я вперше і, сподіваюся, востаннє звертаюся до тебе з незвичайним проханням. Чи не могла б ти зайняти мені тисячу доларів? У мене машина зламалася, треба терміново віддати її на ремонт. Продажі поки що просіли, не сезон, а я все в ремонт вбухав. Як зарплата прийде на карту, я тобі відразу віддам.
— Так, звичайно, без проблем, зараз я тобі переведу. І ти через це сердишся? Ми, Саша, одна сім’я, не соромся до мене звертатися за допомогою, якщо в тебе щось трапилося. Я завжди поряд, дорогий.
— Дякую тобі, рідна. Вибач, що накричав, останнім часом начальство насідає, вимагає піднімати продаж, а як я це зроблю? Клієнтів і так шукаю скрізь, де можна, залишається тільки на вулицю вийти та рекламувати продукцію!
Через тиждень Олександр влаштував дружині несподіваний приємний сюрприз: чоловік повернувся додому, дістав з кишені пачку грошей і радісно прокричав:
— Іришко, кохана! Збирайся, ми летимо до Парижа!
Жінка здивувалася:
— До Парижа? Навіщо?
— Влаштуємо собі маленькі канікули! Адже ми після весілля за кордоном так і не були. Ні в тебе, ні в мене не знайшлося часу на весільну подорож.
— Але… Але я не готова… У мене робота…
— Не хвилюйся, купимо все по дорозі. Подзвони та візьми відгул. Збирайся, я вже квитки купив!
Іра зателефонувала батькові вже з літака, повідомила, що їде на три дні. Гліб Вікторович посміхнувся і побажав дочці чудово відпочити. Вже тоді чоловік похилого віку знав, що його зять — не той, за кого себе видає. Гліб Вікторович усе збирався сказати дочці правду, але ніяк не міг підібрати потрібний для серйозної розмови момент.
Іра повернулася додому в захваті від поїздки, і Гліб Вікторович знову вирішив ще трохи почекати. Чоловік не встиг дочці розповісти правду. Страшну таємницю чоловіка Іра дізналася сама.
Ще з підліткових років Іра потроху відкладала гроші про всяк випадок. Просто щоби були. Сума накопичилася більш ніж пристойна. Звідти жінка часто брала гроші на особисті потреби: косметолог, масажист, шопінг. Свою схованку від чоловіка вона ніколи не приховувала, Олександр знав, де зберігаються гроші.
На день народження Гліб Вікторович зробив дочці подарунок – переказав на рахунок шестизначну суму. Іра зраділа: тепер точно має вистачити на кросовер. Вона відразу перевела гроші в готівку і принесла їх додому, поклала в схованку і зібралася через пару днів оплатити покупку в автосалоні.
Коли настав час їхати за машиною, Іра грошей у схованці не виявила. Спочатку жінка подумала, що вона сама кудись переклала і забула про це. Обшукавши всю квартиру, Іра зателефонувала чоловікові.
Сашко, почувши питання дружини, коротко кинув «Додому приїду і поговоримо» і відключився. Іра вирішила нічого про те, що сталося батькові, поки не говорити. Чи мало, можливо, у Сашка виникли якісь термінові проблеми, і він забрав ці гроші.
Повернувся Олександр додому пізно, у нетверезому стані, і Іра запитала в нього, куди зникли її накопичення.
— Я забрав, мені гроші терміново знадобилися.
— Сашко, але навіщо? Навіщо тобі така велика сума?
— Потрібна була, проблеми у мене були.
— Які? Ти можеш мені відповісти?
— Програв я їх! Програв все в пух і порох. Забрав гроші та думав, що відіграюся! Борги у мене перед серйозними людьми! Ті гроші, які я в тебе взяв, і третини не перекрили! Знаєш, люба, а в мене тепер немає ні квартири, ні машини! Все, я все програв! І з роботи мене вигнали.
Іра збентежено слухала, поки Сашко продовжував:
— Я тепер, кохана, безробітний, сидітиму на твоїй шиї. Ти ж не кинеш чоловіка у складній ситуації? Давай попросимо твого тата, хай твій батько виплатить мої борги! Чому я маю працювати, якщо в мене дружина — дочка багатої людини? Не хочу працювати, хочу жити на своє задоволення!
Іра в істериці подзвонила батькові, Гліб Вікторович наказав:
— Збирайся, приїжджай додому. Про те, що твій чоловік грає на ставках, знаю давно, масштаб лиха не оцінив. Думав, що він невелику суму програє. Все ж таки добре, що я змусив тебе підписати шлюбний контракт. Тепер твій красень після розлучення голим залишиться. Чекаю вдома.
Іра послухалася батька та поїхала. Олександр не давав про себе знати, не дзвонив і не писав кілька днів, хоча Іра дуже чекала від нього пояснень. На четвертий день жінка вирішила сама з’їздити і поговорити з чоловіком: їй треба було знати правду, зрозуміти, що на неї чекає далі.
Увечері Іра увійшла до своєї квартири і втратила дар мови. За три дні Олександр повністю пограбував житло, виніс усю техніку, золоті прикраси та шуби дружини. Ірина розплакалася. Це кінець, з ним не може бути ніякого майбутнього!
Ірина написала на Олександра заяву в поліцію, і чоловік того ж вечора сам вийшов із нею на зв’язок. Він зателефонував і відразу ж почав дорікати дружині:
— А що, тобі обов’язково треба було мене добити цією заявою? Проблем із боргами і так вистачає, ще й із поліцією розбирайся! Невже татко не може купити тобі все це барахло? Я від шлюбу з тобою нічого не отримав, хоча сподівався на розкішне життя.
— А що ти хотів?
— Я стільки часу вбив, щоб познайомитися з тобою, і тут твій тато мені сплутав усі карти! Змусив, щоб я шлюбний контракт підписав! А я, дурник, сподівався, що рік з тобою помучуся, а потім при розлученні половину твого майна отримаю. Хоча б заяву забери, не ганьби, тим більше, що твої брязкальця я давно продав!
Ірина, намагаючись не зірватися на крик, відповіла чоловікові:
— Все-таки мав рацію мій батько, коли вмовляв мене з тобою не зв’язуватися. Добре, що з цього шлюбу мені вдалося вийти з найменшими втратами. Більше сюди не дзвони. Я тебе ані бачити, ані чути, ані знати не хочу.
Олександр ще кілька разів намагався поговорити з Ірою, але вона не йшла на контакт. Одразу ж подала на розлучення та забрала заяву: не хотіла, щоб її регулярно тягали на допити, очні ставки та інші слідчі заходи.
Квартиру Іра продала, щоб якнайшвидше позбутися спогадів про невдалий шлюб. Гліб Вікторович хотів покарати зятя-пройдисвіта, але Іра попросила цього не робити. Зараз жінка активно працює з психологом і поки що не планує виходити заміж знову. Іра пообіцяла батькові, що тепер вона завжди прислухатиметься до його думки.