— Пожили на всьому готовому, треба і совість мати. Ви маєте тиждень, щоб з’їхати. — Ніна Борисівна з порога приголомшила Михайла, котрий зовсім не очікував такого повороту подій.
— Ніно Борисівно, але ж це наша квартира. Ви її самі нам подарували на весілля… Це були ваші слова… Всі гості їх чули… — Збентежено промовив чоловік, зачинивши двері за раптовою гостею.
— Документи я на вас не оформила, отже, була вашою, стала моєю. А те, що я на словах сказала… Та мало що я сказала… Випила, на радостях наговорила багато всього… З ким не буває… — Теща рішучим кроком пройшла у вітальню і плюхнулася в крісло.
— Що означає, з ким не буває… — Михайло розгублено завмер посеред кімнати. – Аліса на шостому місяці вагітності. Ви що, виженете рідну дочку надвір?
— А ти їй на що? Хто із нас двох чоловік? Я або ти? Я, як мати, виростила дочку та допомагала їй до весілля. Он яка добра жінка тобі дісталася. Тепер твоя черга дбати про неї. — Теща пильно подивилася на чоловіка.
— Я й дбаю про вашу дочку. У нас чудові стосунки. — буркнув Михайло. — У чому така потреба продавати квартиру, яку ви нам подарували?
— Мишко, ця квартира була вашою, поки мені було зручно. А тепер вона мені сама потрібна. — Ніна Борисівна взяла з вази цукерку та помахала нею у повітрі.
— Та що могло такого статися, що ви так вирішили вчинити з вашою дочкою? Навіть не зі мною. А саме із вашою дочкою. — випалив Михайло, якому було все складніше приховувати обурення.
— По-перше, я хочу купити собі будиночок біля моря та переїхати туди. Набридло жити в загазованому місті, де вічно пробки. — Ніна Борисівна відправила собі до рота цукерку і, прожувавши, додала.
— А по-друге, ти все більше перетворюєшся на дармоїда. Замість того, як справжній чоловік розвиватися, рухатися вперед і більше заробляти… Ти паразитуєш на моїй дочці.
— Мишко, ти трутень. Ти вже півроку сидиш без роботи, поки моя бідна вагітна дочка тебе тримає. І тебе все влаштовує. Я прийшла покласти край твоєму неробству. — Теща встала і вирушила на кухню.
— А ще твоя гостинність залишає бажати кращого. Ти мені навіть чай не запропонував. Якщо ти також дбаєш про мою дочку, то їй взагалі з тобою поряд нічого робити. — Ніна Борисівна вирушила на кухню.
— Нормально я дбаю. — крикнув услід Михайло. — Поки мене не скоротили на роботі, Аліса ні чого не потребувала. А зараз просто такий період.
— Не буде у вас квартири, ти швидше знайдеш роботу. Потреба так схопить тебе за одне місце, що будеш як миленький виконувати свої чоловічі обов’язки. Нарешті злізеш з шиї моєї Аліси. — Ніна Борисівна незворушно заварювала чай.
— А якщо нічого не вигадаєш, то моя Аліса тебе покине. Навіщо їй чоловік, який не може знайти нормальну роботу і як слід подбати про неї та дитину. — посміхнулася теща.
— Повір, я дуже добре знаю свою дівчинку. Навіть якщо вона тобі зараз нічого не говорить, вона вже думає, як тебе поміняти на когось гіднішого. — Теща взяла чашку і повернулася до вітальні.
— Ви що хочете розвалити наш шлюб? Нашкодити нашим стосункам? — збуджено вигукнув Михайло.
— Ні, Мишко, я хочу, щоб ти взявся за розум і став нормально дбати про мою дочку. Хочу щоб ти людиною став, нормальну роботу знайшов. А не думав, що якщо є квартира і вагітна дружина, що працює, то ти можеш сидіти і нічого не робити. — викарбувала Ніна Борисівна.
— Ну, так я шукаю роботу. Ходжу на співбесіди. Свій проект вигадую. Відчепіться ви вже від мене та Аліси. — Михайло сперся на старе, елегантне піаніно, яке дісталося дружині від бабусі.
— Якби ти хотів знайти роботу, то вже давно знайшов би. За півроку тільки поганий і лінивий нічого не знайде. — Ніна Борисівна розгорнула нову цукерку.
Михайло хотів заперечити, але теща його перебила…
— І взагалі, я хочу свій будиночок на морі. З моїм бажанням ти нічого не зможеш вдіяти. Ви маєте тиждень, щоб звільнити квартиру.
— А якщо моя Аліса піде від тебе, бо два роки спільного життя добре показали, що ти далеко не найкращий чоловік… То на морському березі виховувати доньку їй буде набагато краще, ніж тут. Мабуть, там нормального чоловіка зустріне…
— Так, все! Досить. Ніно Борисівно, вам уже час. Ми самі з Алісою розберемося, як нам краще жити. – Михайло став навпроти тещі і всім виглядом показав, що їй настав час піти.
— Ти маєш тиждень, щоб поїхати. – Допивши чай, суворо промовила Ніна Борисівна і вийшла з квартири.
Увечері Михайло розповів Алісі про раптовий візит її матері.
— Вона нагрянула без попередження і одразу ультиматум: “У вас тиждень, щоб залишити квартиру”. А як ми житимемо, вона й думати не хоче. — Михайло вилаявся і переказав дружині розмову з тещею.
— Я можу зрозуміти свою матір. Вона за мене переживає… Ти без роботи, пологи вже не за горами… Як ми житимемо? Я вже за місяць не зможу працювати… — Несподівано для Михайла Аліса стала на бік матері.
— Алісо, що ти таке кажеш? Ти її підтримуєш? А ніщо, що ми з тобою сім’я? І це вона нас виганяє з квартири, яку вона нам же подарувала. — Михайло сидів на кухні і машинально крутив склянку з апельсиновим соком.
— Міша, ти знаєш, мені теж не подобається, що ти без роботи сидиш так довго. Мама не розраховувала, що ти житимеш за мій рахунок, коли дарувала на словах квартиру. У своєму рішенні вона бачить можливість підштовхнути тебе до активних дій. – Аліса відкинулася на стільці і погладила живіт.
— Ах, тобто я ще й винен, що ми маємо жити на вулиці. — Чоловік дзвінко вдарив по столу склянкою.
— Тихіше, дитину злякаєш. – Аліса суворо подивилася на чоловіка і підійшла до холодильника.
— Він навіть не народився. — прошипів Михайло і залпом осушив келих. — Насправді, як ти можеш її захищати? Потрібно терміново думати, що робити.
— Що робити? — Аліса дістала з холодильника варену курячу грудку та огірок.
— Мурашці болт приробити, Міша. – Дружина помахала у чоловіка під носом довгим огірком. — Знайди нормальну роботу, щоб ми могли і квартиру винаймати, і на життя нормально вистачало.
— Якщо ти вирішиш питання з роботою, я поговорю з матір’ю, щоб вона частину грошей від продажу квартири залишила нам на іпотеку. Якщо твої батьки теж додадуть, ми зможемо нормально жити. – Аліса запропонувала чоловікові свіжу ідею.
— Та де ж я за тиждень знайду нормальну роботу! — вигукнув Михайло. – Я за півроку не зміг, а тут за тиждень.
— Міша, а як ти хотів? Я не підписувалася в декреті утримувати тебе! – спалахнула Аліса.
— Нічого особистого, але моя мати має рацію. Якщо ти не можеш подбати про мене та дитину, навіщо ти тоді мені потрібний як чоловік? — Аліса вже більше місяця була готова до рішучих дій.
— Якби ти хотів знайти роботу, ти б не пив вечорами, а шукав вакансії. Скільки у тебе було співбесід за півроку місяця? П’ять, десять? Не сміши мене, Мишко. — Аліса взяла тарілку з куркою і пішла до вітальні.
— Тиждень, щоб знайти роботу. — З вітальні долинув гучний голос Аліси.
Весь вечір подружжя більше не розмовляло, а наступного дня Аліса зустрілася з матір’ю.
—Наша ідея не спрацювала. Він не хоче шукати роботу. Навіть на компроміс із іпотекою не погодився… Мене цей нахлібник уже дістав. — з сумом вимовила Аліса.
— А я тобі казала, дочко, що цей Мишко… Потьомкінські села. Він мені одразу не сподобався. Тільки робить вигляд, що такий важливий чимось займається. А за фактом, все думає, як у світле майбутнє на чужій спині в’їхати. — Прогулюючись набережною, Ніна Борисівна взяла дочку за руку.
— Але ж він раніше не був такий. На початку стосунків він працював… Трохи, звичайно, заробляв, але все ж таки… — Аліса закусила губу.
— Ну що, доню, розлучення? Продамо мою квартиру і від гріха поїдемо до моря… Знайдеш собі нормального чоловіка. Який буде про тебе з малюком як слід дбати. — Ніна Борисівна зупинилася і подивилася на білосніжний теплохід, який поважно пропливав уздовж берега.
— Так, якщо він за тиждень не знайде роботи і не візьметься за розум, то однозначно розлучення.
Михайло за розум не взявся. За місяць пара зі скандалом розлучилася. Ніна Борисівна продала квартиру та купила невеликий затишний будиночок неподалік моря. Аліса переїхала разом із матір’ю та народила гарну дівчинку Поліну.
Михайло зник із радарів. Знайомі казали, що він повернувся до будинку до батьків, потім багато пив, потім робив якийсь проект і прогорів… Потім знову багато пив… Потім лікувався від алкоголізму.
За рік після пологів Аліса привела себе в порядок і почала воістину розкішно виглядати. Ще через півроку вона познайомилася з успішним підприємцем Сергієм та вийшла за нього заміж.
Аліса переїхала на віллу до Сергія. Майже одразу Сергій удочерив Поліну. Незабаром у пари народився син Денис. Подружжя жило душу в душу і радо виховували дітей. З того моменту, як Ніна Борисівна продала квартиру, минуло десять років. А потім сталося те, що взагалі ніхто не очікував.
Аліса грала з Денисом і Поліною в саду, як раптово її гукнув знайомий голос.
— Алісо, це ти?
Аліса обернулася і побачила Михайла. За десять років Михайло став набагато гірше виглядати. Недбало одягнений… У стоптаних черевиках… З пузом… Лисина на голові… Урок із розлученням явно не пішов йому на користь.
— Михайле? — Аліса обережно підійшла до воріт. — Яким вітром? Як ти мене знайшов?
— Неважливо, як я знайшов тебе, головне, що знайшов. — Колишній чоловік міцно схопився за чавунні ґрати. — Хоча, правду кажучи, мені це далося важко.
— Що тобі потрібно, Михайле? — обурено кинула Аліса.
— Як що? — Чоловік усміхнувся. — Я прийшов побачити дочку. Я її батько як-не-як.
— Як-не-як, заплати спочатку аліменти за десять років… — Аліса з презирством подивилася на Михайла.
— Це моя дитина, і я маю право її побачити. — крізь зуби процідив Михайло. — Я батько!
— Ні, Мишко, не маєш права. — Аліса за жодних обставин не хотіла підпускати колишнього чоловіка до дитини.
— Те, що ти є біологічним батьком, не дає тобі жодного права претендувати на увагу моєї дочки. Тебе жодного дня не було в її житті. Тим більше від тебе на кілометр вражає алкоголем. — Аліса люто глянула на Михайла.
— Я її батько. Негайно відчини ворота. — Михайло люто смикнув за ґрати.
— Що тут відбувається? – До воріт підійшов Сергій.
— Колишній приперся, хоче побачити дочку. Десять років не було, а тут, бачте, батьком себе уявив. – Аліса інтуїтивно відійшла за Сергія.
— Мужик, давай шуруй звідси. Тобі тут не раді. — суворо відповів Сергій.
— Чуєш, тіло, ти взагалі хто такий? Я ж тебе прямо тут зараз уложу. — Михайло стиснув кулаки. П’яні очі налилися кров’ю.
— Я батько Поліни. Я її все життя виховую. А ти ніхто й звуть тебе ніяк. Пішов геть звідси. — впевнено відповів Сергій.
— Ви вкрали мою дитину! Я не піду звідси. Я вас зараз усіх тут того… — Михайло, який ледве тримався на ногах, почав розлючено озиратися на всі боки. У пошуках предмета, який можна було використати для нападу.
Сергій побачив, що Михайло задумав жорстоку сцену насильства, і швидко вийшовши за ворота, по-чоловічому розібрався з колишнім чоловіком Аліси.
— Щоб твого духу поряд з моєю родиною не було! — крикнув Сергій Михайлу, за деякий час колишнього чоловіка забрали поліцейські.
Михайло отримав п’ятнадцять діб. Аліса та Сергій на два тижні заспокоїлися. Але історія з колишнім чоловіком та його раптове повернення не давали спокою Алісі.
— Сергію, завтра мій колишній виходить. Мені так тривожно на душі. Чує моє серце, що він мститиме. — схвильовано вимовила Аліса, коли Сергій підійшов до гамака з великим підношенням фруктів.
— Я можу зняти пару охоронців із одного зі своїх об’єктів. Нехай наглядають за будинком, якщо тобі буде спокійно. — Сергій ласкаво поплескав дружину по волоссю.
— Якщо посунеться, я йому сам дам відсіч. Вийшло один раз, вийде і другий. — впевнено додав чоловік.
— Гаразд, попроси тоді своїх подежурити в нашому домі певний час. – Аліса з надією подивилася на чоловіка.
У день коли Сергій вийшов, Аліса від хвилювання не знаходила собі місця.
— І чому він взагалі приперся? Що його так переклинило. Стільки років тиші, а тут… Упав як сніг на голову… Грубий, агресивний… Про доньку згадав… І що ж сталося з ним за всі ці роки… Навіть аліменти не платив… А тут дочка знадобилася… — Аліса задумливо дивилася на море.
У тривожних думках, міцно обійнявши чоловіка та дітей, Аліса лягла спати. Цього дня вона вирішила, що діти заночують у ліжку з нею та Сергієм.
Посеред ночі Аліса раптово прокинулася і схопилася з ліжка.
— Мама! — не своїм голосом закричала жінка.
— Що таке? Аліса? — Сергій ледве розплющив очі.
— Мені наснився сон… Він хоче нашкодити моїй матері! — випалила Аліса і почала швидко шукати одяг.
— Кохана, це просто сон. Лягай спати… — Сергій повернувся на інший бік і уткнувся в подушку. Поліна прокинулася і злякано подивилася на маму.
— Мамо, що з бабусею? — сонним голосом промовила дівчинка.
Зараз дізнаємося, що з бабусею. – Аліса нарешті знайшла одяг.
— Сергію, прокидайся, треба перевірити будинок моєї матері. Я відчуваю, що там біда. Сон не просто так наснився. — Аліса вразила чоловіка.
— Гаразд, поїхали. — Сергій остаточно прокинувся.
Сергій, Аліса та один із охоронців поїхали у бік будинку матері. Інший охоронець залишився із дітьми. Серце Аліси билося дужче за колеса автомобіля.
— Швидше, не спи за кермом! – Аліса стиснула ручку дверей. Тривога стиснула груди жінки.
— Господи, хоч би з матір’ю все було добре. — подумала жінка і подумки перехрестилася.
— Дивись, це дим. Мамин будинок горить! — Закричала Аліса, коли автомобіль із вереском влетів у поворот, звідки можна вже було побачити хату Ніни Борисівни. – Швидше…
— Дзвони пожежникам! — крикнула жінка, обернувшись до охоронця, що сидів на задньому сидінні.
Ніна Борисівна прокинулася прив’язаною до стільця. Від удару розколювалася голова. Останнє, що пам’ятала жінка… Вона поверталася із продуктами з магазину. Підійшла до хвіртки і темрява.
— А ось і моя улюблена колишня теща прийшла до тями. — Раптом перед розмитим поглядом з’явилося Михайлове обличчя. Ніна Борисівна погано бачила без окулярів, але колишнього зятя вона точно впізнала.
— “Мені потрібно продати вашу квартиру”, “Я хочу будиночок біля моря”… – То ти тоді говорила, га? — Михайло вилаявся і подивився на перелякану жінку.
— Я спеціально заклеїв тобі рот пластирем, бо то не переговори. Продавши ту квартиру, де я жив з Алісою, ти зруйнувала моє життя. І зараз я зруйную твоє. — Михайло взяв пляшку з рідиною для розпалу та облив будинок.
— Прощайте, Ніно Борисівно. Гори, гори ясно, щоб не згасло. Чоловік підпалив фіранку і вийшов із дому.
— Де я, що сталося? — Ніна Борисівна прийшла до тями.
— В лікарні. У палаті. Ми тебе вчасно витягли! Все буде добре. — Аліса зі сльозами обняла матір.
— А що з будинком? — слабким голосом прошепотіла Ніна Борисівна.
— Хата згоріла, але страховка все покриє. Випадок визнали страховим. Не хвилюйся, мамо, ти головне видужуй. – Аліса обережно взяла матір за руку.
— А що… — Ніна Борисівна хотіла дізнатися про Михайла, але Сергій її випередив.
— Михайло вдерся в магазин з алкоголем, хотів вкрасти дорогий коньяк і напитися. Там його поліція знайшла. Він отримає по заслугах. За всією суворістю закону. — Сергій усміхнувся. Чоловік обійняв Алісу, показуючи, що з ним дочка Ніни Борисівни завжди в повній безпеці.
— Як добре, що все скінчилося. Я вас усіх люблю! — Ніна Борисівна заплакала. – Все буде добре.
Кажуть, якщо все зараз погано, то це ще не кінець, тому що в кінці все завжди добре. І якщо йти вздовж білої смуги, а не поперек, стрибаючи з чорної смуги на білу і з білої на чорну… То біла смуга ніколи не закінчиться. Чи це так насправді чи ні… Кожен вирішує сам.