2 тижні тому наша пральна машинка зламалася. Ми викликали майстра, але він тільки розвів руками і сказав, що ремонт не допоможе і треба шукати нову модель. Дійсно, та машинка старша за мене, нею ще колись мама в молодості користувалася.
– То коли поїдемо в епіцентр?
– Сонце, мені получку ще не дали.
– А взяти в кредит?
– Не хочу, там відсотки шалені. Краще чекай декілька днів, я щось придумаю.
Але Мирон нічого не придумав. Я прала речі нашої 6-місячної донечки руками у тазику. Самі розумієте, що малі дітки часто брудняться, коли гуляють, граються чи їдять. А вже от джинси, кофтинки, футболки та сукні я возила своїй мамі на інший кінець міста, аби мені попрала одяг.
Я вже сама хотіла піти і взяти кредит на ту проклятущу пральну машинку. Бо вже нема ні сил, ні часу отак раком стояти над тазиком та замилювати одяг. Мій манікюр на 3 день сказав “до побачення телебачення”. Почувалася якоюсь рабинею Ізаурою.
Але позавчора ми поїхали до свекрухи на день народження. То ж ювілей 50 років. І от я заходжу на кухню та бачу новеньку посудомийку та холодильник. Знаючи роботу свекрухи, вона точно не могла купити таку розкіш на свою мізерну зарплату
– А це мені синочок зробив такий подарунок. У посудомийки декілька режимів. І це найдорожча модель, яку я бачила в магазині, – вихвалялася пані Ярослава гостям.
Я просто от хотіла так висваритися на Мирона, відлупцювати при всіх гостях. Але що вони б про мене потім думали? Ще й свято могла зіпсувати.
Тому до вечора я сиділа тихо, навіть не звертала увагу на застілля. Тільки ввечері, коли ми приїхали додому, то я зібрала всі речі Мирона у валізу:
– То поки я дитині одяг руками перу, твоя мама тішиться новій посудомийці? Так тобі зарплату затримують?
– Але ж це моя мама!
– А я хто? Наймичка? Твоя мама сама у квартирі живе, якого ляда їй здалася посудомийка? Вона там цілу їдальню готує чи що?
Мирон поїхав жити до свекрухи. І пані Ярослава потім ще зателефонувала до мене зі скандалом. Типу як я посміла себе поставити вище за маму:
– Люди колись і в річці мили одяг і нічого. Я он сама скільки років посудомийки не мала, все господарським милом користувалася.
– А колись люди і тарілки мили в тазиках.
– Господи, не вгнешся, якщо місяць поживеш без пральної машинки. То вже білоручка знайшлася, Господи помилуй!
Я вже навіть миритися з Мироном не хочу. Якщо він так нахабно брехав про гроші, а потім купив мамі дорогу техніку.. То про що з ним ще говорити? У мене дійсно нема до нього такої сильної довіри. Раз зробив, то зробить і ще, і ще і так аж до кінця життя.
Якщо для нього мама на першому місці, то хай переїжджає до неї та прислуговує.
Можливо, наша читачка погарячкувала з таким рішенням чи ні?