4 помилки у вирощуванні розсади томатів, які вважають правилами: вік живи, вік учись
Не завжди очевидні помилки – і ведуть до проблем у розвитку розсади, до зниження врожайності, часто – до невдоволення сортом. Або собою. Про помилки – і про правила.
Помилка 1. томатам потрібна дуже потужна коренева: чим більше – тим краще.
Всі знають, що помідори “люблять” пікіровку. Власне, вся любов полягає здатністю утворювати кореневі горбки високо, багато і майже постійно, навіть на грядках. Але це не означає, що це на користь врожайності.
Томат – багаторічна рослина, тому їй належить ростити кореневу довгу, стійку стовбурову систему. І від такої звички він не позбувся навіть через роки селекції. Але: коріння – не запорука врожайності.
Чим більше коренева система, тим більше харчування отримає томат – тезис невірний.
Споживання корінням харчування залежить від багатьох чинників. Від обсягу зеленої частини, від фотосинтезу (і від нього теж), від температури, світла, від … Багато від чого.
І коріння не візьме харчування більше, ніж здатна отримати надземна частина.
Аналогія рівня школяра, але: ми ж не намагаємося їсти більше, щоб стати сильніше і швидше вирости? І їсти не будемо більше, ніж здатні. Томат теж 🙂
І це не головне. У той час, коли ми штучно нарощуємо кореневу, йде закладка плодових кистей, формування і зростання листя.
Ми перериваємо харчування від головного завдання рослини. В умовах однорічного вирощування занадто потужна коренева – ні до чого.
І що це значить ? Не варто намагатися виростити занадто потужну кореневу, часто пікіруючи томат. І – часто пікірувати, переносячи в більш простору тару, прищипуючи корінець ще раз – теж не варто.
Занадто багато бічних коренів – не до кращого. Краще нехай коріння будуть довгими.
Помилка 2. Про посухостійкість, довжину коренів і поверхневі корені. Ми ростимо томату поверхневу мочковатую кореневу.
Частково це виправдано в умовах однорічного вирощування, в умовах холодного літа. Але не завжди.
Ми знижуємо жаростійкість, посухостійкість.
І – змушені часто поливати томат. А між тим при t понад + 25 … + 27 С рослини відчувають (або можуть відчувати) т.зв. водний стрес. Особливо при поливі під корінь з лійки, шланга (при краплинному зрошенні – майже немає).
Як це? Вони призупиняють зростання: для нас не помітно – але для томата неприємно 🙂 При сильному стресі можливі хвороби, зниження врожайності.
Без частого поливу томат з поверхневими корінням відчуває нестачу води і харчування. І – на жаль: його коріння занадто короткі, щоб тягнутися слідом за вологою.
Що робити ? Якщо ми хочемо поливати томат не часто, при цьому щоб це не позначалося на врожайності – краще перекладати в нову тару НЕ прищипуючи корінці. Або одноразово – компроміс як найкраща міра.
І – вирощувати в осередках з конусним дном. А ще краще – в індивідуальній тарі, підсипаючи по необхідності грунт, якщо томат надумає витягуватися.
Що це дасть? У міру потужне, але довге коріння.
Помилка 3. Відомо що детермінантні і індетермінантні сорти заглиблюють по-різному.
Чому? Вони по-різному утворюють кореневі горбки: детермінантні сорти більш високо, індет – менш. Та й високорослі вони – так їм і належить, нема чого на стеблі коріння ростити.
Занадто глибоке заглиблення – причина можливого загнивання, чорної ніжки, зниженням врожайності за рахунок неправильно сформованих рослин: вони будуть не такими високими, закладають менше кистей.
Помилка 4. Про підгодівлі. Ось прийнято розсаду підгодовувати часто і багато. А адже в умовах штучного освітлення, часто неправильного підсвічування (немає або мало синього, червоного, багато жовто-оранжевого спектра або зеленого, мало ультрафіолету) рослинам це не потрібно.
Та й харчування може бути незбалансованим. Так в умовах порушення балансу світло / тепло надлишок того ж азоту на тлі нестачі фосфору і калію – витягується або переротає розсада.
Часто фахівці радять в умовах домашнього вирощування, якщо це вирощування “для себе” розсаду не підживлюють. Родючий ґрунт – цього достатньо в рассадному періоді: і менше проблем, які потім доводиться вирішувати.
А ще – не варто ростити занадто потужну розсаду, перетримувати її аж до розпущення квіток або навіть зав’язі. Тим більше для відкритих грунтів