Багато разів проїжджаючи по дорогах нашої неосяжної Батьківщини, я спостерігаю уздовж траси зарості високої трави. Виявляється, що це борщівник Сосновського. А також існує про нього багато нехороших фактів.
По-перше, сік цієї рослини при попаданні на шкіру завдає хімічний опік, правда це відбувається тільки при присутності сонячних променів. Якщо ж день похмурий чи ви поспішили укрити місце опіку, то цього не відбудеться. Головне, добре промити постраждалу частину тіла водою.
По-друге, з цією рослиною дуже важко боротися. Особливо важко на дачній ділянці, де борщівник не бажаний, і хімією не хочеться користуватися.
Одним із способів боротьби з борщівником було періодичне скошування рослини до появи парасольок з насінням. Цей метод на якийсь час припиняв зростання борщівника, але на цьому місці виростали нові стебла, так насіння рослини зберігаються в грунті багато років.
Інший метод боротьби полягав в наступному. Де виростали найбільш великі екземпляри борщівника і після косовиці залишалися трубчасті стовбури, засипали в них сіль. Через якийсь час вони засихали.
Цей метод хороший для окремо розташованих великих екземплярів, але в цілому, якщо його застосовувати для всієї ділянки, то може постраждати грунт.
Ще можна вкрити ділянку з борщівником темним покривним матеріалом. У такому вигляді ділянка простояла все літо. Восени її перекопали і посадили козлятник, який є гнітючим для зростання борщівника сидератом.
Навесні ділянка була готова до посадки картоплі. Звичайно, забути зовсім про себе борщівник не давав. То тут, то там ще кілька років з’являлися його пагони, але їх вже можна прополювати як бур’ян і особливо не морочитися.