Знаєте, дивні у мене відчуття і рефлексії. Я не голосувала за Зеленського. Ні разу не є його симпатиком. Це точно не мій президент, хоч і наш.
Але мене розриває від того, що ми, як країна, принижені і висміяні. І наш президент виглядає досить дивним героєм на зовнішньополітичному тлі. Провалена комунікація і всередині країни, і назовні. Якесь недолуге белькотіння тих, хто думав, що з наскоку осідлав коня удачі. Неприпустима ейфорія від того, що неочікувано дали порулити. Хизувалися, що обійдуться без медіа і будуть говорити з народом «напряму». Ну, світ і показав, що значать медіа насправді.
Про це інформує publikatsiya.pp.ua із посиланням н bbc-ccnn.com
Дуже хочу, щоб зараз, на цьому етапі, ті, хто поруч і хто розуміє насправді, як і куди все може зайти, отямилися. Покликали не братів-кумів-сватів, а спеціалістів із професійних середовищ.
Бо в іншому випадку, ми всі стаємо заручниками непомірних амбіцій і хворих фантазій невеликої купки людей. Які, хакнувши мозок електорату, хакнуть і країну.
«Мій мені не милий. Але при мені не бий». Ірина Відьде.