За офіційними даними Кожедуб збив 64 нацистські літаки за неповні три роки участі у війні. У 120 повітряних боях його жодного разу не збили. Українець літав віртуозно: умів мужньо і холоднокровно знайти вихід з будь-якої ситуації.
Іван народився на Сумщині у червні 1920-го. В радянській історіографії оминали той факт, що його батько був церковним старостою, крім того родина постраждала під час колективізації.
Про це пише istpravda.com.ua.
Цікаво, що перший бойовий виліт у Кожедуба був невдалим – літак підбили і він заледве дотягнув до аеродрому. А першу повітряну перемогу українець здобув на 40 вильоті під час бою на Курській дузі 6 липня 1943-го. Це був пікіруючий німецький бомбардувальник Юнкерс Ju-87. Вже наступного дня Кожедуб збив другого німця, а 9 липня збив відразу два винищувачі Bf-109.
Йому єдиному в світі вдалося збити на той час новітній реактивний винищувач Me-262. Кожедуб був відмінним стрільцем і вважав за краще відкривати вогонь на дистанції 200-300 метрів, вкрай рідко зближуючись на меншу дистанцію.
Він ніколи не зараховував літак противника збитим, поки сам не пересвідчувався у цьому. Тож реальне число знищених українцем суден противника може бути більшим за офіційні дані.
Кожедуб тричі став “Героєм Радянського союзу”, вперше “Зірку Героя” отримав у 24 роки у ранзі капітана. Крім льотчиків Кожедуба і Покришкіна, тричі Героєм СРСР стала ще тільки одна людина – маршал Будьонний. Чотири рази золоту зірку отримували Брєжнєв і Жуков.
Після закінчення війни майор Кожедуб продовжив службу у ВПС, брав участь у Корейській війні. У 1985-му йому присвоїли звання маршала авіації. Помер українець 8 серпня 1991-го, похований у Москві.
В Україні ім’я льотчика мало хто знає, хоча його носить Університет Повітряних Сил у Харкові, пам’ятники Кожедубу є у Києві та Харкові.