Тетяна ніколи не думала, що її чекає розлука з чоловіком та їхнім сином Артемом. Та пропозиція була надто заманливою.
Це був холодний зимовий день, коли їй зателефонували та повідомили про хорошу високооплачувану роботу в Польщі. Вона була рекрутером.
Тетяна не хотіла залишати сім’ю, але знала, що так буде краще для їхньої родини. Вона обговорила все з чоловіком, прийняла рішення та попрощалася з Тарасом та їхнім чотирирічним синочком Артемом, не знаючи, коли побачить їх знову.
Артем залишився з батьком, а Тетяна поїхала до Польщі. Вона почала працювати багато і наполегливо, намагаючись заробити достатньо грошей, щоб утримувати сім’ю. Вона страшенно сумувала за чоловіком та сином, але знала, що вони роблять те, що потрібно. На благо свого майбутнього.
Якось, ні з того ні з сього, Тетяні зателефонував чоловік. Він повідомив, що вони з Артемом приїжджають до неї в Польщу. Вона була у нестямі від радості і не могла дочекатися, коли зможе побачити їх. Хвилини до зустрічі Таня рахувала. Вони були нестерпно довгими.
Та коли жінка з чоловіком і сином обнялися, то аж заплакала. Це було щасливе возз’єднання, і вони поклялися ніколи більше не розлучатися так надовго. Тетяна була вдячна Богу за те, що її сім’я знову разом. Розлучатись знову вони не збираються. Залишились жити у Польщі. Краще бути разом. Велика відстань була ще тим випробуванням для них!
А ви б змогли залишити сім’ю і поїхати працювати в іншу країну?