Чому я пішов від своєї дружини? Ну, перша причина, напевне те, що вона перестала мені подобатися зовнішньо. Колись вона робила собі красиві зачіски, нігті, макіяж. А тепер почала виглядати абияк. Хаос, а не жінка.
Колись, коли ми тільки почали зустрічатися, я обожнював її відчуття стилю. Ц неї був неперевершений смак. А зараз. Ще це за рваний халат на ній? Хіба таке може приваблювати? Мені тепер було навіть лячно на неї дивитися. Колись вона годинами просиджувала перед дзеркалом, щоб тільки сподобатися мені. А зараз не встигла прокинутися, а вже стоїть на кухні за плитою, мов привид.
А про вагу навіть згадувати не хочу. Якою ж худою вона була раніше. Ця жінка обожнювала займатися спортом, йогою, не сунула в свій шлунок шкідливої їжі. А зараз? Закинула в себе абищо і пішла. У жодну сукню не влазить! Їй би кілограмів на 10 схуднути. А цей целюліт і ще розтяжки! Словом, жах!
Не з такою дівчиною я одружувався. Колись це я думав, що не вартий її, але зараз збагнув, що вона не гідна моєї уваги. Ходить собі у піжамі, з мішками під очима – усе обвисла вже! Мене це дуже сильно пригнічувало. Тож я й вирішив подати на розлучення. Хіба можна жити з такою страхітливою жінкою?
Відтоді минув уже рік.
Якось я біг в магазин після роботи, бо знав, що вдома немає анічогісінько на вечерю. І, не повірите, перетнувся зі своєю колишньою. Я був такий вражений побаченим. Мені назустріч ішла розкішна жінка. У таку я ладен був закохатися вдруге.
Цей макіяж, зачіска, підтягнута фігура і неймовірно красива червона сукня. Усе, про що я так мріяв. До слова, на неї озиралися всі чоловіки, які проходили повз. А я все ніяк не міг збагнути, куди ж поділася моя жінка. Отак сіра мишка, з якою я нещодавно розлучився.
Зараз замість неї я бачив справжню королеву. І це матір двох дітей, на секундочку! Нарешті я збагнув, скільки втратив. Усе те, від чого я так тікав минулоріч, було наслідками після пологів. А для відновлення дружині потрібен був час. На жаль, я не розумів цього тоді й не дав їй не тільки часу, а й необхідної підтримки.
Чому моя кохана перестала робила зачіски та манікюр? Тому що у нас двоє дітей, за якими потрібно постійно доглядати. Та ще й чоловік – ледар, який і пальцем не поворухне, щоб допомогти їй. Та й для кого було одягати пишні сукні? Для голодних малюків?
Дарма я ніколи навіть не помічав, що моя кохана просто сповна віддалася сім’ї. Сімейні турботи, проблеми, клопоти, втома – зараз навіть не уявляю, як вона із цим всім справлялася.Який тут спорт і манікюр? Вона ж для нас старалася… Для мене з дітками.А я навіть не бачив, що кохана прекрасно справлялася з усіма завданнями. Тим часом я обливав її брудом і погрожував розлученням. Через що? Гм? Яким же дурнем я був!
Натомість вона постійно зустрічала мене з роботи з теплою посмішкою, обіймаючи та цілуючи. А я всього цього навіть не заслужив. У неї нелюдське терпіння просто. Жаль, що я тільки зараз зрозумів, яке золото втратив.
Багато, хто просто мріє про таку кохану. А я власноруч зруйнував наше щастя. Не хотів цінувати те, що мав. Саме тому зараз не маю нічого.
Мені так прикро. І за жінку, і за дітей. А вина тому моя вибагливість.
Напевне, зараз моїй дружині трохи легше. Можливо, навіть знайшовся той, який погодився допомагати їй з дітками, бо цінував її старання. Тож і час на себе ц неї з’явився.
Як же приємно моя дружина тепер пахла… Аж голова обертом іде. А руки які ніжні. Як же я каюся за те, що втратив свою кохану. Слід було не піддаватися емоціям, не гарячкувати, а просто дати нам обом трохи часу. Жаль, що час не повернеш назад. Бо тепер я вчинив би зовсім по-іншому.
Ясна річ, що прощення мені годі й чекати. Тому я просто вірю, що зараз моїй колишній живеться значно краще, аніж було зі мною. Вона і наші діти заслужили спокою, любові та поваги.
Ось так життя провчило мене за мою вибагливість. Перечитайте цю історію ще раз, щоб ніколи не піти моїми стежками. Інакше ой як пожалієте про це.
Чи щиро розкаявся чоловік? А ви пробачили б його?