Мій перший шлюб був суцільною катастрофою. Чоловік вважав, що я його власність. Коли ми побралися мені було 19, а йому 25. Дмитро відразу сказав:
– Дружина мені потрібна вдома! Тож можеш не працювати, а в інституті – переведись на заочну форму.
Я кохала його, тому й погодилась. Думала, що він старший і знає, як краще. Тож я перейшла на заочне і стала справжньою господарочкою. Цілими днями крутилась на кухні – готувала цікаві страви прибирала. А після народження донечки взагалі забула, що таке життя назовні. З головою занурилась в домашні клопоти. Та попри це все не забувала доглядати за своєю зовнішністю. Страшенно хотіла подобатись коханому. Тому й займалась спортом, регулярно робила манікюр, педикюр і все необхідне. Не знаю, чому я так хотіла бути ідеальною.
Усі довкола захоплювались тим, яка я молодчинка та красуня. Але я й не помітила, що Дмитро приходить додому пізніше, ніж зазвичай і часто їде у відрядження. А згодом я випадково побачила повідомлення в його телефоні. Він листувався з жінкою, там були еротичні фото і глузування з мене. Це стало підступним ударом. Довго я не могла оговтатися. Навіть думала пробачити. Та раптом чоловік заявив, що хоче розлучитися. Він хотів, аби я поїхала до батьків і залишила йому квартиру. Але поступатися я не збиралась.
– Заради тебе я все покинула, роки була ідеальною, доньку народила. Нехай квартиру ділить суд!
Врешті після розлучення житло продали й гроші розділили навпіл. Батьки допомогли мені і я купила нову квартиру. Ми з донькою залишилися самі. Та вона страшенно сумувала за татом і в усьому звинувачувала мене:
– Йому просто не цікаво з тобою було! Сидиш цілісінькими днями дома, не працюєш! – казала вона.
Ви не уявляєте, як сумно було мені це чути. Та я взяла себе в руки, знайшла роботу. А коли минуло кілька років мені пощастило познайомитись з чудовим чоловіком. Микита був повною протилежністю Дмитра. Добрий, спокійний і дбайливий. Він відразу сказав, що хоче бути зі мною. Та коли я познайомила його з донькою – вона влаштувала бунт.
– Ти маєш робити все, аби з татом помиритись. А ти інших чоловіків заводиш?
– Доню, у твого тата інша дружина. В нього скоро дитина народиться.
– І що? В тебе теж дитина була, та це нікого не зупинило.
Далі вона не знати що наговорила моєму колишньому, адже він подзвонив розлючений.
– Моя донька не житиме з чужим чоловіком! Що ти вигадуєш?
– Микита дуже добрий. Він чудова людина.
– Мені байдуже. Нащо це тобі треба? Ти мені хочеш помститися?
– Та ні. Але я молода жінка і маю право на щастя!
– Я не дозволю, щоб цей чоловік жив з вами!
– Ну, нехай тоді донька до тебе переїжджає!
– Не можна. Моя дружина проти буде!
– Тоді не втручайся!
Мені так важко, донька ображена, колишній погрожує. А я боюсь втратити шанс на щасливе життя. Порадьте, що мені робити? Як би ви вчинили?