Мене звати Марина, і вирішила розповісти, як одна покупка змінила наші родинні стосунки.
Після свят вирішили з чоловіком затіяти невеличкий ремонт. Але от не думала, що це стане причиною скандалів та образ.
Вже довго збиралися освіжити нашу квартиру. Почали з дрібниць: змінили холодильник, бо старий уже ледве працював та постійно протікав. А потім ще докупили нову морозильну камеру. Вона більша, і це зручно, адже часто заморожую овочі, ягоди та м’ясо. Захотіла поласувати смаколиками – дістала з морозилки. Адже все домашнє, на нашій дачі вирощене.
Потім взялися за ванну – поклали гарну плитку. А як побачили, що залишилося місце, почали думати, чим його зайняти. А на зимові свята поїхала до своєї сестри Лариси в село, вона якраз приїхала з заробітків. Ми рідко бачимося, але завжди тримаємо зв’язок.
Лариса якраз теж хвалилася, що зробила новий ремонт. У ванній помітила дві пралки. Спочатку здивувалася й пожартувала:
– Ларисо, невже стільки одягу переш?
– Маринко, та ти що! Це сушарка для білизни, – засміялася вона. – Тут таке майже в кожного є. Зручно – речі сухі й навіть прасувати не треба. Вийняла пралки, закинула і все!
Я повернулася додому з думкою, що нам справді потрібна така сушарка. Особливо взимку, коли деякі речі примерзають на балконі. Тим паче, за розміром у ванні вона ідеально би вписалася!
Придбали сушарку одразу після Нового року. Я була у захваті – речі м’які, сухі, пахнуть приємно, і майже не мнуться. Але, як виявилося, не всім це припало до душі.
Нещодавно у гості приїхав наш син Влад із дружиною Катериною. Живуть за містом у просторому будинку, виховують сина і чекають на другого малюка. Ми завжди мали добрі стосунки, але цього разу все пішло не так.
Катерина зайшла до ванної й одразу помітила сушарку.
– Ого! Вже собі таке дозволяєте? Тут ж напевно, тільки пара рушників сохне. А в нас скоро двоє дітей, ціла купа одягу! – звучало це, як натяк.
– Катю, але ж у вас будинок і велике подвір’я. Можете сушити речі надворі.
– Це взимку? Серйозно? От би краще нам подарували таку сушарку, ніж собі купували! Ми ж молода сім’я!
Хотілося пояснити, що все життя працювали на дітей, допомагали їм облаштувати дім, але чи маю тепер звітувати за свої покупки?
– Ну раз вам шкода – то все ясно! Дивіться, аби ця сушка вам не зламалася!
Після того вечора Катя перестала приходити до нас. На другий Святвечір Влад із онуком завітали самі.
І тепер питаю себе: чи повинні, батьки, завжди ставити інтереси дітей попереду своїх? Може, варто віддати їм ту сушарку, аби не псувати стосунків?
Але чи вирішить це проблему, якщо питання не в техніці, а в принципах?