Так склалося, що ми з дружиною обидвоє військові. Я служив з 2016 року. А Катя пішла у військкомат після початку повномасштабного вторгнення. Я вмовляв її цього не робити. Адже в нас зростає донька. Та дружина спокійно відповіла:
– А ти хочеш, щоб Софія пишалась батьками? Як я можу спокійно дома сидіти?
Тож і дружина пішла служити, а наша 7-річна донька залишилась з бабусею. Нам всім вкрай рідко вдається побути разом. Тому коли нагода випадає – намагаємось використовувати її на повну. Так і цими вихідними, дружина була у госпіталі в Одесі, а мені випало кілька вихідних. Тож ми попросили тещу привезти Софію. Зняли готель на два дні.
Це була чудова зустріч, хотілося надолужити все, адже на свята мене додому не пустили цьогоріч. Ми багато гуляли фотографувались, відвідували різні заходи. І були надзвичайно щасливі, доки не сталося те, що остаточно зіпсувало нам вихідні.
Ми вирішили піти у гарний ресторан. Доки Катя з донькою забігла в магазин – я вирушив зайняти столик. Зараз чимало відвідувачів, це не просто. Та щойно я увійшов – мене зустрів менеджер ресторану:
– Ізвінітє, у нас нєт мєст!
– Як? Он кілька столиків вільних!
– Всьо заброніровалі!
– Але ми лише на пів годинки не більше!
– Мєст нєт! К тому же ми нє обслуживаєм воєнних!
– Як це?
– Такая політіка нашего завєдєнія!
Мене аж в піт кинуло від почутого. Такого приниження ще ніколи не доводилось відчувати.
– Що ж вам військові зробили?
– Оні пьют і дєбошірят, мєшают другім пасєтітєлям!
– Але ж я з сім’єю! З дружиною й донькою! То он як ви військовим дякуєте? Слів нема!
Я розвернувся й пішов. Настрою кудись йти вже не мав. Та з голови це все не виходить. Можливо й траплялися випадки, коли військові не гарно поводились. Але ж треба розуміти, що вони відпочивають, їм хочеться розслабитись, забути про жахіття війни. Крім того, таких не так багато. І взагалі це дикість якась. Як на мене ресторани мали б взагалі пригощати військових чи бодай робити їм знижки! Що ви на це скажете?