— Іра пропонує зустрітися нам усім завтра у ресторані чи кафе, – радісно повідомив матері по відеозв’язку Олег.
— Гарна ідея, тільки нехай Іришка сама заздалегідь вибере місце, щоб ми в процесі замовлення знову не міняли кафе, – спокійно попросила сина Тетяна Боніфальдівна.
— Ми вже вибрали, не турбуйся. У нас на районі відкрилася нова точка громадського харчування, завтра її і протестуємо, – безтурботно продовжував тараторити син.
— Нова… Ну гаразд, скинь адресу і напиши, коли нам з батьком підійти, – приречено погодилася жінка.
— Вважай, вже відправив, – сказав чоловік і вимкнув телефон.
— Незабаром від нього жінці надійшло повідомлення з адресою та часом. Тетяна Боніфальдівна мала дві невістки і один зять, з усіма у жінки були непогані стосунки, не рахуючи Іру.
Свекруха не лізла до своєї невістки, не вчила її життю, навпаки, всіляко намагалася від неї дистанціюватися і якнайменше спілкуватися.
А вся справа була в тому, що дівчина не вміла поводитися за столом і в неї геть-чисто не було почуття такту. Кілька місяців тому вони всією ріднею вже збиралися в ресторані і, замість того, щоб насолодитися спілкуванням та їжею, слухали капризи Іри.
То їй блюдо не подобалося, то офіціант не так глянув і забув усміхнутися, то меню мізерне. Через останній аргумент довелося навіть кілька разів міняти за вечір ресторан. І навіть тоді вона знайшла, до чого причепитися. Дівчина замовила собі салат і попросила не додавати до нього цибулю.
— Ваш салат, як ви й замовляли, без цибулі, – промовив офіціант, ставлячи тарілку перед Ірою.
— А що це на салаті лежить? – з незадоволеним виглядом спитала дівчина, показуючи наманікюреним нігтем на гілочку кропу.
— Гілочка кропу для прикраси, – незрозуміло відповів хлопець.
— А я цей кріп просила мені в салат класти? – підібгавши губи, продовжила обурюватися невістка.
— Якщо хочете, я приберу його, у самому салаті кропу немає, – запропонував офіціант, як йому здалося, вихід із ситуації розумний.
— Салат весь свій прибери, апетит мені зіпсували… Принесіть мені мій молочний коктейль, – зарозуміло наказала Іра і демонстративно відвернулася до вікна.
Усі її капризи було виконано, і ніхто з персоналу не обурився. Звичайно, атмосфера вечора була зіпсована.
Дівчина сиділа з надутими губами і скривдженим виглядом, поки її родичі їли і розмовляли, тому походи в місця громадського харчування з нею були подібні до каторги.
Однак і сімейні посиденьки не обходилися без ексцесів. Капризність і химерність дівчини отруювали будь-яке застілля. Навіть на похороні тітки Олега Іра примудрилася викинути фортель.
— Хто готував ці млинці? Вони ж гумові! – голосно вигукнула дівчина під час поминок.
— Сонечко, необов’язково кричати про це, просто не їж їх, і все, – спробувала втихомирити невістку Тетяна Боніфальдівна, помітивши на собі косі погляди родичів.
— А що тут тоді їсти? Я своєму собаці краще готую, алкоголь та сік теж дешманські. Фу, – гидливо скривилася невістка.
— Ми сюди не їсти прийшли, а людину поминути, тож будь добра, вияви повагу і припини обурюватися, – тихо промовила свекруха.
— В тому то й справа! Покликали поминати, а поминати нема чим, – сумно пробурмотіла Іра.
Здавалося, на цьому незручна ситуація була вичерпана та забута, але так тільки здавалося… Пізніше Тетяні Боніфальдівні зателефонували кілька родичів і з обуренням розповіли, як дружина Олега підходила до них і скаржилася на їжу. Жінці стало соромно, і вона зареклася більше ніколи не брати свою невістку на подібні заходи.
Наближався день народження свекрухи, і Іра з чоловіком збиралися з’явитися на сімейне гуляння. Знаючи це, Тетяна Боніфальдівна сказала всім, що вона прихворіла та відклала святкування на невідомий термін.
Жінка знала, що Олег наприкінці місяця мав виїхати у відрядження на кілька днів. Саме на цей момент вона й чекала. Свекруха заздалегідь вигадала хитромудрий план, як відсвяткувати день народження без Іри.
Як тільки Олег зателефонував своїй мамі з іншого міста, вона відразу почала розсилати іншим дітям запрошення.
Невістку, звичайно, ніхто не повідомив про майбутнє сімейне свято.
День народження Тетяни Боніфальдівни пройшов у радісних тонах, цього разу не було невдоволених та скривджених гостей.
Не треба було вислуховувати чиїсь зауваження щодо їжі чи напоїв. Вперше за два роки жінка спромоглася повеселитися зі своїми дітьми.
Але за цю мить щастя довелося розплачуватися буквально наступного ж дня. Хтось із гостей виклав фотографії зі свята до соціальних мереж, і вони потрапили на очі Ірі.
— Алло, Тетяно Боніфальдівно, ви день народження святкували? – з образою в голосі спитала невістка.
— Так, куди тягнути, і так на кілька тижнів затрималася, – не стала відпиратися свекруха.
— А чому мене не покликали?
— Так Олег поїхав по роботі, а тобі одній напевно було б нудно.
— Мені з вами ніколи не нудно, даремно ви так подумали. А чому не зачекали на повернення Олега? – З підозрою запитала Іра.
— Чому, чому… Тому що дружина у нього всі свята своєю кислою пикою псує! – відповіла Тетяна Боніфальдівна і відразу пошкодувала про сказане.
— Що? Це я псую? Я думала ви гарна жінка, а ви – змія, – схлипуючи промовила невістка і кинула слухавку.
За кілька годин Олег подзвонив мамі і почав читати нотації.
— Чому ти так ставишся до моєї дружини? Що ми зробили тобі поганого? – обурено тиснув на жінку син.
— Нічого ви мені не зробили, але Іра постійно псує свята, а ти не можеш поставити її на місце, – вирішила розкрити карти Тетяна Боніфальдівна.
— Як це вона псує їх? – здивовано спитав син.
— Своїми примхами та причіпками, з нею не тільки в ресторан не можна нормально сходити, а й удома сидіти за одним столом неможливо! Вічно на все скаржиться і всім незадоволена, – нарешті висловилася жінка.
— Вона просто прямолінійна і чесна, на відміну від вас, адже вона до тебе, як до матері, ставилася.
— Прямолінійність та невихованість – це різні речі. А якщо хоче бути мені, як дочка, нехай тоді поводиться належним чином, а ні як малолітня капризуля!
— Добре, я буду за нею доглядати і поясню, як поводитися. Але ти натомість пообіцяй завжди запрошувати Іру на свята, – несподівано зменшивши оберти, запропонував Олег.
— Добре, але лише під твою відповідальність. На наступному ж застілля й перевіримо, – згнітивши серце погодилася жінка.
Звичайно, Іра не виправилася, дівчина намагалася бути стриманою і не влаштовувати сцени, але в неї це виходило погано.
Тетяні Боніфальдівні нічого не залишалося, як махнути рукою і постаратися не помічати викрутаси невістки. Сваритися з Олегом жінка більше не хотіла, тому обрала найменше із лих.