Щойно Арсеній та Вікторія купили собі за містом великий будинок, до них відразу висловили бажання переїхати обидві матінки. Жінки в недавньому минулому втратили чоловіків та почували себе дуже самотніми. Особливого дозволу у дітей вони не питали, вирішивши, що ті точно не відмовлять їм у проханні.
Однак про те, що приїде мати невістки, Тамара Анфімівна не знала, як не знала і про її приїзд Ірина Анатоліївна. Обидві жінки прибули практично одночасно і були дуже незадоволені перебуванням одна одної.
— Чому ти не сказала, що Ірина Анатоліївна буде тут? – з докором прошепотіла дочці мати.
— Ти не питала, – знизала плечима Віка, розуміючи, що жінці не подобається присутність у хаті свахи.
Аналогічне запитання поставила і Тамара Анфімівна синові. Мати для неї невістки впала, як сніг на голову.
— Навіть якби й сказав, хіба це щось змінило б? – примружився чоловік, розуміючи, що жінка все одно не відмовилася б від своєї витівки жити з єдиним сином.
Тамара Анфімівна пробурчала йому у відповідь щось невиразне і пішла до своєї кімнати, щоб обміркувати план, як виселити сваху.
Ірина Анатоліївна теж поставила це питання. Вона хоч і мило посміхалася матері зятя, зате за її відсутності всіляко лихословила.
Дві свахи, яким цілий рік не було чого ділити, раптом почали дратувати одне одного, і це не залишилося непоміченим Вікою та Арсенієм.
— Потрібно розподілити обов’язки, – за вечерею сказала Тамара Анфімівна. – Я не можу сама на кухні стирчати день і ніч.
— А мені набридло прибирати і прати речі, але ж я мовчу, – хитро відповіла їй Ірина Анатоліївна.
— Перети ви? Побійтеся Бога, так казати! – рикнула свекруха і закотила очі. – За вас машинка чудово справляється. Та й прибирання… Хіба це можна назвати прибиранням?
— Зате ви перетрудилися, дивлюся, – вишкірилася теща і почала жестикулювати руками. – Щодня готуєте і вже героїню з себе будуєте!
Було очевидно, що між свахами назрівав скандал, і жодна не збиралася поступатися іншій.
— Дорогі мами! – Арсеній вирішив втрутитися у розмову та зменшити градус розжарення. – Складіть графік. Мама нехай готує у понеділок, а ви, Ірина Анатоліївна, у вівторок, і таке інше. Подібним чином можна зробити і з прибиранням.
— Який же ти в мене розумний, синку! – Жінка схопилася з місця і почала гладити Арсенія по волоссю.
— Мамо, – пробурчав чоловік, якому було незручно за поведінку матері.
Тамара Анфимовна роздратовано сплеснула руками і знову опустилася на своє місце.
Наступного дня жінки склали графік і стали по ньому чергувати по дому обов’язки.
Увечері з роботи повернулися Віка та Арсен. Ірина Анатоліївна з радісним обличчям зустріла дітей та посадила за стіл. Почувши голос сина, зі своєї кімнати вийшла Тамара Анфимівна і приєдналася до всіх.
— Сьогодні готувала я! – урочисто заявила жінка і почала розливати по тарілках борщ.
— Мама дуже смачно готує, – прошепотіла чоловікові Віка.
Проте тільки-но зять проковтнув першу ложку борщу, як почав плюватися на всі боки.
— Що там? – надривно спитав він. – Їсти неможливо.
Віка злякано спробувала борщ, за нею – свекруха, і обидва почали морщити обличчя і кашляти.
— Що не так? – Ірина Анатоліївна невпевнено спробувала зі своєї тарілки та замахала перед обличчям руками.
У борщі було дуже багато солі, перцю та лаврового листка. Їсти його було просто неможливо. Жінка, почервонівши, вибачилася перед усіма і вилила вміст в унітаз.
— Так, мабуть, тільки завтра нормально поїшите, – Тамара Анфімівна з виглядом переможця поглянула на сваху.
— Не знаю, як я так, – винувато знизала плечима жінка.
Проте вже до ранку вона зрозуміла, що це сваха їй підгадала і вирішила відповісти тим же.
До вечора Віку та Арсенія чекав плов зі свинини, який просто неможливо було їсти.
— Чому він такий солодкий? – скривився чоловік. – Мамо, ти переплутала сіль із цукром?
Тамара Анфимовна почала виправдовуватися і сильно почервоніла. Вона грізно зиркнула на сваху, зрозумівши, що їй прилетів бумеранг.
Однак лише на приготуванні їжі жінки не зупинилися. Кожна вирішила, що рано чи пізно виживе іншу. Вони стали не просто псувати їжу один одному, а й гадити під час прання та прибирання.
— Мамо, ти вчора прала мої білі сорочки? – розлючений Арсен влетів у кімнату до жінки.
— Я, – зіщулилася Тамара Анфімівна.
— Якого біса вони рожеві стали? – Чоловік потряс у повітрі сорочками. – Ти що не знаєш, що не можна прати білі речі з кольоровими речами?
— Знаю. Не розумію, як так вийшло, – занервувала мати. – Це все твоя теща! Вона і готування моє псує! Поки я не бачу, підсипає сіль, цукор та всякі спеції. Хоче довести мене! – Додала вона зі сльозами.
— Навіщо їй це?
— Хоче жити у вас одна. У хоромах, – скривила зневажливу фізіономію Тамара Анфімівна. – Нема чого взагалі тещі з молодими жити. Поговори з Вікою, нехай вижене матір, бо вдвох ми не уживемося!
Поки Арсен розмовляв з матір’ю, дівчина розмовляла з Іриною Анатоліївною.
— Мам, навіщо ти викинула сосиски?
— Це не я…
— А хто? Ти ж учора кухнею займалася! – обурилася Віка. – Ви з Тамарою Анфімівною стільки продуктів та речей нам із Арсенієм зіпсували. Сил уже немає!
— Це все сваха! Вона мене ненавидить і підставляє! – прошепотіла Ірина Анатоліївна. – Гоніть її в шию. Нема чого їй тут жити. Поговори з чоловіком, розкажи, яка в нього мати!
Віка відмахнулася від жінки та вискочила з кімнати. Їм справді з Арсенієм треба було поговорити.
Так більше точно не могло продовжуватись. Подальше проживання матерів під одним дахом загрожує тим, що вони скоро пустять у хід щось небезпечне.
— Дорогі мами, можна вас? – вигукнув Арсен, запрошуючи батьків приєднатися до них.
Тамара Анфімівна та Ірина Анатоліївна швидко покинули свої кімнати та зайшли на кухню. Кожна знала, про що буде розмова, і кожна сподівалася, що друга сьогодні покине будинок.
— Ми викликали вам таксі! – рішуче повідомив Арсен.
— В якому сенсі? – в унісон вимовили жінки і перезирнулися.
— Жити під одним дахом вам не можна, а залишити когось одного, тим більше, – розвела руками Віка. – Ми з Арсенієм прийняли рішення, що ви обидві залишите наш будинок. Наше рішення не обговорюється, проте ми завжди раді бачити вас у гостях… по черзі.
За дві години жінки з похмурими особами на окремих машинах покинули будинок.