— Ні, я проти! – категорично промовила Анастасія. – Ми нічого не братимемо у свекрухи!
— Мама хоче допомогти нам, чому ти відмовляєшся? – свердлячи дружину пильним поглядом, спитав Андрій. – Вона ж, зрештою, не чужа людина!
— Я не хочу, щоб потім Лариса Станіславівна з гордістю розповідала всім зустрічним та поперечним, що забезпечила нашу дитину, – нагадала чоловікові Анастасія.
— Нічого такого точно не буде, – скривився чоловік.
Він не хотів згадувати про весілля, на яке мати зробила свій внесок у розмірі тридцять тисяч гирвень, а всій рідні рознесла звістку про те, що повністю сплатила синові всю урочистість. Вона настільки сама повірила в це, що стала дорікати допомогою за будь-якої зручної нагоди і невістки.
Саме після цієї ситуації між жінками стали відбуватися постійні сварки. У якийсь момент Анастасія не витримала і вказала матері чоловіка на двері.
— Буде! – стояла на своєму Анастасія. – Нам не потрібна допомога Лариси Станіславівни. Ми самі з усім упораємося, благо гроші на це ми маємо.
— Ти хочеш, щоб я відмовився від материнської допомоги? – невдоволено насупився Андрій.
— Так! – рішуче сказала дружина. – Ми чудово заробляємо, невже самі не зможемо купити коляску та ліжечко?
— Зможемо, звичайно. Вона просто хоче допомогти, зробити свій невеликий внесок. Зробити подарунок онучці, – пояснював чоловік.
— Ні, Лариса Станіславівна не для внучки робить це, вона робить для інших, щоб потім похвалитися, яка вона молодець!
— Хочеш ти того чи ні, але я не ображатиму її! Так, про весілля вона так сказала, але це було три роки тому. Що тепер все життя їй згадуватимеш? – суворо промовив Андрій.
— Зрозуміло, даремно з тобою на цю тему взагалі розмовляти, – похитала Анастасія.
У відповідь Андрій знесилено розвів руками, показуючи тим самим, що він нічого не може з цим поробити.
Масла у вогонь підлила сама Лариса Станіславівна, яка надіслала невістці кілька фотографій дитячих колясок та ліжечок із цінниками.
— Якщо вибереш дорожче п’яти тисяч, то ви самі доплачуватимете, – свекруха супроводила знімки уточненням.
Анастасія відразу переслала це повідомлення чоловікові, бажаючи показати, що свекруха пропонує свою допомогу тільки для галочки, а сама рахує кожну копійку.
— Не бачу в цьому нічого поганого, – заперечив Андрій, вставши на бік матері. – Яку суму має, то й допоможе.
Анастасія зрозуміла, що чоловіка не переконати, тож вирішила піти на випередження. Наступного дня дівчина зателефонувала подрузі та попросила разом із нею з’їздити у дитячий світ.
Говорити Андрію про те, що вона збирається сьогодні купити коляску і ліжечко, Анастасія не стала. Прийшовши з роботи, чоловік з подивом виявив у передпокої коробки з обновками.
— Коли ти встигла купити коляску та ліжечко? – здивовано спитав Андрій.
— З Маринкою поїхали до міста, зайшли у дитячий світ. Я як побачила ліжечко та коляску, відразу ж захотілося купити. А на що чекати? – Безтурботно відповіла чоловікові Анастасія. – Ти завжди зайнятий.
— Взагалі-то мама якраз перевела мені десять тисяч, – чоловік задумливо почухав потилицю. – І що тепер робити з грошима?
— Не знаю. Поверни їх Ларисі Станіславівні, якщо хочеш. А якщо раптом залишиш собі, то сам потім і вислухуй її закиди, – стримано посміхнулася дівчина.
Андрій пішов. Йому було неприємно, що дружина продовжує нагадувати про ситуацію із весіллям.
— Ти спеціально швидше купила коляску з ліжечком, щоб нічого не брати від моєї мами? – поцікавився чоловік.
— Я навіть не збираюся від тебе цього приховувати, – жваво відповіла Анастасія.
Андрій насупився і зі скривдженим виглядом пішов у кімнату. Яка доля спіткала гроші Лариси Станіславівни, вона не знала.
Чоловік більше не порушував цієї теми, і Анастасія заспокоїлася. За два тижні до пологів у квартиру зненацька навідалася Лариса Станіславівна.
— Ти ще не поїхала? – серйозним тоном спитала вона. – А я ось прийшла подивитися обновки.
– Які? – бурено поцікавилася вагітна Анастасія.
— Коляску та ліжечко. Я ж давала синові гріш, ось і прийшла подивитися, що ви купили, – Лариса Станіславівна стала крутити головою на всі боки.
Невістка здивовано подивилася на свекруху, що шукала жвавим поглядом покупки.
— Нічого не бачу щось! Де обновки? – насупилась жінка. – Чи в кімнаті?
— Вам хіба Андрій нічого не сказав? – сконфузившись, запитала Анастасія.
— Дивлячись, що саме мав сказати, – Лариса Станіславівна дивилася на дівчину.
— Як вам пояснити… Ми купили ліжечко та коляску ще кілька місяців тому, на свої гроші, – рішуче випалила невістка.
— А навіщо гроші в мене взяли? Я давала їх на дитину! – спохмурніла свекруха і з викликом поставила руки в боки. – На що ви їх витратили?
— Усі питання до Андрія. Я з них не бачила жодної копійки, – пояснила жінці Анастасія.
— Я давала гроші на дитину, – сердито повторювала Лариса Станіславівна. — Якщо купили на своє, значить, поверніть назад.
— Я ще раз вам говорю, що всі ці питання ви можете адресувати своєму синові…
— Не пудри мені мізки! – насупившись, відмахнулася свекруха. – Або ти брешеш, що коляска і ліжечко куплені на ваші гроші, а якщо це так, значить, ви мої розтратили на якусь нісенітницю, або вони куплені на мої, але ти зараз брешеш, бажаючи виставити себе гордою та незалежною.
— Зателефонуйте синові…
— Що ти заладила одне й те саме?! У мене чудовий слух, незважаючи на вік! – грубо огризнулася Лариса Станіславівна. — Не хвилюйся, я обов’язково поговорю зі своїм сином.
У повітрі повисла незграбна пауза. Свекруха мовчки стояла в коридорі, мовчала й невістка.
— Дивитись візок і ліжечко будете, якщо вже прийшли? – Запитала Анастасія, бажаючи згладити незручність.
— Ні, навіщо воно мені потрібно, тим більше якщо куплено не на мої гроші? – надула губи Лариса Станіславівна. — Піду я.
Однак піти жінка не встигла, оскільки відчинилися вхідні двері, і до квартири зайшов Андрій.
— Синку, може ти мені поясниш, на що ви спустили мої гроші, які я давала на коляску та ліжечко внучці? – Схрестила руки на грудях мати.
Чоловік, який не очікував такого питання, зніяковів. Однак на погляд дружини зрозумів, що брехати Ларисі Станіславівні марно.
— Поки що…
— Тоді поверни назад мою десяточку, якщо вона не пішла в справу. Не хочу, щоб потім твоя дружина розповідала всій рідні про те, що я брешу, і все для дитини ви самі купили, – зневажливо промовила жінка. – Я чудово пам’ятаю історію з весіллям. Допомогла, а подяки ніякої не отримала. Ще й у брехні мене звинуватила.
— Ви розповіли всім, що самі сплатили нам торжество, хоч це було не так! – зачеплена за болюче місце, промовила Анастасія.
— Тридцять тисяч я ж внесла, – насупилась свекруха.
Але весілля коштувало вдесятеро дорожче! – Почала сперечатися з Ларисою Станіславівною невістка.
Несподівано вона відчула різкий біль унизу живота. Анастасія зблідла і, скорчившись, дивилася на чоловіка.
— Я, здається, народжую…
Через п’ять годин Анастасія народила дівчинку. Лариса Станіславівна, на очах якої почалися пологи, перенервувала і теж потрапила до лікарні з високим тиском.
Виписали жінок в один день. Їх обох зустрів Андрій та попросив примиритися.
— Я віддам тобі гроші завтра, тільки перестаньте ворогувати, – звернувся до матері чоловік.
— Не треба мені нічого повертати, краще в діло їх пустіть. Дитині ще багато чого треба буде купувати, – опустивши погляд, відповіла Лариса Станіславівна.
Анастасія не захотіла сперечатися зі свекрухою, вирішивши, що місце та час для цього зараз недоречне.
Однак вона була впевнена, що жінка одразу розтрезвонить на весь білий світ про те, що допомогла синові, чи не віддавши останню сорочку.
Так і сталося. Через тиждень Анастасії зателефонувала мати і з образою розповіла про те, що сваха пустила чутку про те, що на відміну від неї всіма силами допомагає молодій сім’ї.