Олена лежала у кімнаті. Вона погано почувала себе: з ранку нудило, голова йшла кругом, тому довелося зателефонувати начальниці і відпроситися з роботи. Чоловік мав вихідний день. Він кружляв навколо дружини, питав, чим може допомогти їй. Олена мала затримку два тижні, але тести на вагітність поки не показували дві смужки. Запис до лікаря лише за три дні. Однак Сергій уже був упевнений, що його дружина вагітна. От і нудота не просто так з’явилася. Сама Олена не поспішала робити висновки, говорила, що вони мають дочекатися щонайменше огляду у фахівця.
У двері квартири хтось зателефонував, і Сергій одразу ж підскочив із місця:
— Я відкрию. А ти відпочивай. Тобі силами запасатись треба.
Олена тільки прицокнула язиком. Не подобалося їй зовсім, що чоловік ставився до неї як до хворої. Адже буває такий стан – це не вирок. Вона не кришталева і не розсиплеться.
Невдовзі з коридору почувся знайомий голос. Ніна Юріївна, свекруха, приїхала у гості. Дивно, що вона навіть не попередила про свій візит. Зазвичай вона за тиждень повідомляла, що купила квитки на поїзд, питала іноді, чи не завадить, але квитки вже були куплені, робила це тільки заради пристойності.
— Мамо, а ти чого не сказала, що приїдеш? Я б зустрів тебе на вокзалі, – дивувався Сергій.
— Я сама не можу дістатись, чи що? Знаю, який автобус до вас іде. А сумку мені допомогли донести до зупинки. І звідти хлопчик допоміг до під’їзду. Гарненький такий. Де твоя дружина?
Олені навіть встати ліньки було, щоб привітати свекруху. Здавалося, що тіло розвалюється. Чи не температура піднялася?
— Вона сьогодні вдома, відпочиває, бо неважливо почувається. Вагітність така, важкий цей тягар.
Вагітність? Олена спалахнула від обурення. Адже вона навіть чоловікові поки не говорила нічого. Він чудово знав, що тести показують одну смужку, отже вагітності ніякої немає. Скоріш за все, проблеми зі здоров’ям. А якщо і вагітна, то не діло балакати про це ліворуч і праворуч, поки не переконаєшся, що дитина розвивається добре. Руки засвербіли, як захотілося настукати чоловікові по голові за те, що проговорився. І добре б самі були впевнені, але все вказувало на те, що вагітності ніякої немає.
— Оленко, доброго ранку! – безпардонно зазирнула до кімнати Ніна Юріївна, навіть не постукавши і не переконавшись, що можна увійти.
— Доброго ранку, – відповіла молода жінка.
Їй неприємно було, що свекруха зайшла до кімнати без стуку, та й загалом поводилася як господиня. Однак усі ці відчуття довелося придушити. Ну а толку злитися? Навряд чи змусиш людину змінитися і поводитись інакше. Ніна Юріївна завжди була такою: робила те, що спаде їй на думку. Добре, що вона нечасто приїжджала в гості. Якби жили поряд, то давно могли б посваритися.
— Чаєм матір напоїш? – обернулася жінка у бік сина. – Відпочивай, Оленко! Тобі треба більше відпочивати.
Та вже!.. Бабуся Олени в такому разі говорила летючу фразу про курочку, яка ще сидить у гнізді, не встигла знести яєчко, а баба вже по хаті зі сковородою гасає. Олена поки що своїй мамі сказала про затримку, та й то лише з тієї причини, що хотіла дізнатися, до якого гінеколога краще звернутися.
Укутавшись ковдрою, Олена надула губи. Вона образилася на чоловіка через те, що він проговорився. Хіба можна так поводитися? Це був їхній секрет. Навіщо було говорити матері, що його дружина вже вагітна? Там вагітність вилами по воді написана.
Не хотілося, щоб зараз свекруха роздула з мухи слона і вважала, що Олена хвора на невиліковне захворювання і скоро вирушить до богів, якщо вагітність не підтвердиться.
Відповівши колезі, яка не могла знайти звіти, Олена змусила себе встати з ліжка. Не діло валятись весь день у ліжку, адже так тільки гірше стане. Краще рухатись і не дозволяти собі опускати руки.
Одягнувши теплі штани та кофту, Олена зрозуміла, що її морозить. Вона згадала, як учора замовила з колегами доставку із ресторану на обід. Страва здалася не найсвіжішою на смак. І могло статися отруєння. Слід було випити активоване вугілля – воно не нашкодить, а от у випадку з отруєнням точно допоможе позбутися його.
Потихеньку рухаючись у коридор до шафи, де в них стояла аптечка, Олена почула розмову чоловіка та свекрухи, яка шокувала її.
— Звичайно, рано ви дитя вирішили народити. Іпотека ще не виплачена, але це нічого.
— Мам, термін іпотеки – двадцять років. Ти серйозно думаєш, що дитину треба народжувати пізніше? Тим більше, ми намагаємося гасити її великими платежами.
— Намагаєтесь. Ти ж розумієш, що намагатися тобі одному доведеться, якщо Оля в декрет піде? За три роки ти в тінь перетворився б, якби не твоя мама. Нічого. Я вже за вас вирішила. Кращого варіанта все одно не придумати, тому… Нехай твоя краля після пологів одразу на роботу йде. Я тепер у вас житиму, звільнилася, щоб із онуком сидіти.
— Що ти зробила, мамо? – шоковано запитав Сергій, захлинаючись повітрям, якого втягнув надто багато.
— Звільнилася. А що я пологів мала чекати? Мені тут освоїтися треба. Тож все вчасно.
Олена мало не впустила аптечку, яку встигла взяти до рук. Як Ніна Юріївна могла планувати таке за їхніми спинами? Та ніхто ще не говорив про вагітність. Чи Сергій ще раніше і вже впевнено сказав своїй матері, що вони стануть батьками? Інакше чому вона примчала з таким «сюрпризом»?! Почуваючись відданою та спустошеною, Олена повернулася до кімнати. Вже й пігулки пити не хотілося – заснути, а потім відкрити очі і переконатися, що це був лише сон. Та тільки розуміла вона – життя не казка, і від такого сну прокинутися не вийде.
Сергій же продовжував свою розмову з матір’ю.
— Ти явно погарячкувала зі звільненням. Адже я не сказав тобі, що Олена вагітна. Йшлося лише про затримку. Заїкнувся і пошкодував, що зробив це, а ти вже свої висновки придумала. Так не можна, мамо. Тим більше … адже ми з Оленою самі нічого не вирішили – буде вона народжувати дитину чи ні. А якщо й буде, то, напевно, сама захоче її виховувати. Неправильно вішати дитину на бабусь змалку. Про яку близькість з малюком можна говорити, якщо він батьків лише вечорами і бачитиме?
— Це ти зараз кажеш, поки дитина не народилася, а як з’явиться на світ, заспіваєш інакше. І що за розмови ти почав? Виженеш зараз рідну матір на вулицю? Мені піти нема куди. Грошей на готель немає. А квиток на потяг у зворотний бік я поки що не брала. Планувала пізніше поїхати та здати свою квартирку, щоб хоч комуналка окупалася. Але це після того, як освоюсь тут.
Вигнати матір Сергій справді не міг, але тепер почував себе ніяково. З одного боку – дружина, яка потребує його уваги, а з іншого – мама, яка сама все для себе вирішила. Тяжко було, а як дивитись у вічі дружини, чоловік тим більше не знав. І як пояснити матері, що з ними не треба жити? Скаже прямо, вона образиться, а промовчить – зруйнується родина. Із самого початку вони з дружиною вирішили, що житимуть окремо від усіх, саме через це поспішили взяти житло в іпотеку. І тепер усе перевернулося з ніг на голову.
— Олю, пробач мені… Я випадково поговорив мамі про твою затримку, а вона вже такого собі надумала, – увійшов до кімнати Сергій.
— Я все чула. Ти розумієш, що жити разом ми не будемо? Це не нормально. Пам’ятаєш, навіщо ми поспішали взяти іпотеку?
— Звичайно пам’ятаю. Я постараюся вирішити це питання.
— І ще, Сергію, якщо я дійсно виявлюся вагітною, і ми вирішимо залишити дитину – я не збираюся одразу бігти на роботу. Декретні мені платитимуть хороші, а спочатку я хочу проводити час з малюком. І твоїй мамі зовсім необов’язково крутитися поряд зі мною.
— Я тебе розумію, звісно. Я з нею поговорю.
Минуло три дні, а розмова так і не складалася. Як тільки Сергій казав матері, що їй слід повернутися додому і на роботу, якщо ще не стало надто пізно, одразу стикався з нерозумінням. Ніна Юріївна починала схлипувати та говорити, що почувається непотрібною, а їй дуже хочеться принести хоч якусь користь дітям.
Минуло ще два тижні, Олена вже почувала себе набагато краще. Отримавши її результати аналізів, лікар повідомив, що причиною затримки є не вагітність, а гормональний збій. Нічого серйозного там не було, але через стреси на роботі цикл збився. Їй виписали лікування та відправили додому.
— Скажуть вони всяке! – бурчала Ніна Юріївна, дізнавшись, що насправді Олена не вагітна. – Затримка тобі не жарти. І якщо дійсно немає вагітності, слід потурбуватися, адже може бути і рак.
— Ніно Юріївно, якщо так судити, то можна скласти лапки та не жити зовсім. Вийдеш надвір, машина зіб’є, – не змогла тримати себе в руках Олена. – Навіщо ставити діагнози, коли не маєте медичної освіти? І взагалі… мені здається, що ви в нас почастішали. Я на вокзал заїхала. Купила вам квитки додому. Вибачте, але мені потрібно до роботи повертатися, а для цього важливо добре відпочити. Я піду до себе.
Олена поклала на столі перед свекрухою білет, і пішла до себе в кімнату, зачинившись, щоб Ніні Юріївні не надумалося увійти до неї без дозволу.
До повернення Сергія з роботи, Ніна Юріївна зробила страждальне обличчя, розплакалася і поскаржилася синові на невістку.
— Вона хоче, щоб ми з тобою перестали спілкуватися. Намагається відібрати тебе в мене! – голосила жінка. — Хіба розумно так? Це неправильно, що вона проганяє мене. Може, я хотіла у місті великому пожити? Погуляти? Чим я їй заважаю? Вже квиток мені поспішила купити. Інакше б співала, якби таки вагітною виявилася!
Сергій розривався між двома вогнями: йому не хотілося псувати стосунки з матір’ю, адже не чужою людиною вона була, але й з дружиною сваритися – теж.
— Мамо, давай ти наступного разу приїдеш, узгодивши з нами свій візит? Коли не буде такого напруженого графіка у нас на роботі? У Олени зараз постійно розписано, вона на підвищення йде. У мене також замовлень багато. Ми вдома відпочивати хочемо, а навіть уночі нормально поспати не виходить, бо ти дивишся телевізор на всю котушку. Навіть сусіди поскаржитися встигли.
— Які у вас чутливі сусіди? Гаразд. Я зрозуміла, що вам не потрібна. Нічого! Близько буде лікоть, та не вкусиш. Плюєш у колодязь, навіть не думаєш, що з нього якось пити доведеться! – обурилася Ніна Юріївна. – Я ради них старалася!.. Роботу таку втратила, а вони мене виганяють. Звісно… Отак і роби людям добро.
Насправді навряд чи вагітність Олени стала поштовхом. Ніна Юріївна давно мріяла звільнитися з роботи, казала, що своє вона відорала, а тепер син повинен допомагати. Ось тільки коли Сергій взяв іпотеку, вільних грошей не залишалося. Жінка частенько бурчала, що не отримує жодної допомоги, а потім знайшла чудовий вихід – стати нянькою для свого онука чи онуки. Відверто кажучи, вона чудово розуміла, що вагітності може не бути, але розраховувала, що ніхто не прожене її. Вже навіть знайшла собі пару місць, куди б із задоволенням ходила для розваги, і в басейн записалася. Але все склалося зовсім не так, як хотілося.
— Це все Олька винна, – бурчала Ніна Юріївна, збираючи речі.
Жінка заявила синові, що він дуже сильно образив її.
— Як тільки зберетеся народжувати, на допомогу мою можете не розраховувати. Я вже зрозуміла, що потрібна, тільки коли самим закортіло. Самі покликали, коли думали, що з’явиться дитина, а потім виганяють.
— Взагалі ми не звали, – насупився Сергій.
Тільки хіба поясниш людині, яка встигла придумати собі, як все сталося насправді, що ти до її фантазій не маєш жодного відношення. Провівши матір на вокзал, Сергій почував себе огидно. Ось начебто і правильно він вчинив, а осад все одно залишився. Вміла Ніна Юріївна повернути все так, щоб винними почували себе інші. Вона завжди так робила. Скільки себе пам’ятав Сергій, це відчуття провини не залишало його раніше. Зібрався з друзями погуляти та затримався на десять хвилин? Мати звинувачувала його у серцевому нападі. Отримав погану оцінку – ридала, що він доведе її до домовини, адже вона намагається і всю себе віддає, щоб син сидів у кріслі начальника. Та тільки він сам цього крісла ніколи не прагнув і любив працювати з технікою. Довго потім почував себе винним за те, що не пішов вчитися на банківську справу, куди намагалася відправити його матір.
Повернувшись додому, Сергій винувато глянув на дружину. Олені теж багато хотілося висловити чоловікові, але вона не робила цього. Вона ніколи не змушувала чоловіка почуватися винним, бачачи, що він розуміє наслідки необдуманих вчинків.
— Тепер я намагатимусь фільтрувати, що говорити мамі. Випадково проговорився про твою затримку і ось до чого це призвело.
– Головне, що ти все зрозумів. А твоя мама… Сподіваюся, вона розуміє, що приїхати ненадовго в гості можна, але треба обговорювати заздалегідь свій приїзд. Якби ми були готові, то все могло б скластися інакше.
Сергій згадав, як мати заявила, що звільнилася і тепер житиме з ними. Він посміявся б, але гірко на душі було. Чоловік переживав – чи зможе вона знайти роботу.
Ніна Юріївна ні звідки не звільнялася насправді. Жінка вирішила спочатку промацати ґрунт, зрозуміти, чи спрацює її план. Вона взяла на роботі відпустку за свій рахунок на пару тижнів, розраховувала, що потім повернеться, остаточно звільниться і здасть квартиру, а гроші з оренди відкладатиме, адже за те, що сидить з онуком, невістка та син мають повністю забезпечувати її, так тільки не склалося. Жінка звинувачувала невістку у всьому, адже до зустрічі з нею Сергій був інший.
А Сергій навчився розрізняти, коли людина намагається використати її, а коли насправді потребує допомоги. І тепер він не купувався на хитрощі матері. Шкода було, що все так склалося, осад залишався, але це навчило чоловіка тримати язик за зубами.
Через півтора роки, коли Олена втішила чоловіка новиною, що тепер вона насправді чекає на малюка, він не поспішав розповідати про це матері чи комусь ще. Спочатку переконаються, що дитина розвивається добре, а потім уже вирішать, як бути. І Ніні Юріївні він явно дасть зрозуміти, що дружина не побіжить із пологового будинку на роботу, мінімум до півтора року сама підніматиме малюка, а далі вже розберуться. Якщо знадобиться допомога, обов’язково повідомлять, постараються дійти спільного рішення, а нав’язаність – не ухвалять.